Життя без прикрасПісля смерті Кременя керівництво «Круга» перейшло до трійки старших: Григорія Середи, Левка Романюка й Павла Войтенка. Це були люди іншого складу, менш схильні терпіти самостійність тих, хто стояв нижче. Їх дратувало, що Коваленко у своєму місті поводився не як призначений управитель, а як господар території. Він рідко питав дозволу, волів сам вирішувати, кого підтримати, кого покарати, де поступитися, а де показати зуби. У його очах це було правом смотрящого. Для нового керівництва — загрозою дисципліні.
У 2004 році конфлікт вийшов назовні. Григорій Середа зняв Романа з посади міського смотрящого. Одного цього було досить, щоб принизити людину, звиклу віддавати розпорядження. Але трійка вирішила не обмежуватися формальним рішенням. Треба було показати всім, що непокора дорого коштує. Почалося розкуркулення. У Коваленка та його близького кола почали відбирати будинки, квартири, машини, частки в бізнесі, готівку, все, що було нажите за роки влади.
Це була не лише економічна розправа. Колишнього господаря демонстративно позбавляли опори, майна й колишньої ваги, змушуючи людей бачити його слабкість. Машини його прихильників підпалювали, самих людей били, угоди переписували, майно переходило до рук «Круга». Тих, хто ще вчора називав Романа старшим, тепер перевіряли на вірність новим господарям. Місто знову відчуло подих тих самих років, коли будь-який вечір міг закінчитися пострілом у дворі, а телефонний дзвінок серед ночі означав біду.
Клешнівці й люди «Круга» зчепилися жорстко. Почалися викрадення, напади, розправи. Старі знайомі перестали вітатися, нейтральні посередники шукали, до кого пристати, а ті, хто хотів перечекати, виявляли, що в такій війні нейтральних не буває. Коваленко, вигнаний із посади, не збирався покірно віддавати все, що вважав своїм. Його характер не дозволяв відступити без боротьби. Але проти нього виступила система, яку він сам допомагав зміцнювати.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.