Життя без прикрасВідтоді їй доводилося грати щодня. Увечері вона впустила виделку: пальці спочатку тримали її, потім розтиснулися, і виделка з дзвоном упала на плитку. Сергій сидів навпроти з телефоном.
— Таню, що таке?
— Пальці зовсім не слухаються.
Вона нахилилася й навмисне промахнулася повз виделку. З наступної спроби підняла.
— Із вчорашнього дня гірше стало.
— Зачекай. Нічого не роби, я сам.
Він відніс упалу виделку в раковину, приніс чисту, сів на місце. Знову взяв телефон і коротко щось записав, чотири-п’ять слів, із буденною акуратністю людини, яка фіксує показники лічильника. Тетяна стояла біля столу й боковим зором спостерігала за ним.
Наступного дня вона попросила цукорницю, ніби забувши назву: «Подай оте… для цукру, кругле». Цукорниця стояла під його рукою. Ще за день, вийшовши з ванної, Тетяна сперлася на одвірок і завмерла на три секунди. Сергій не лякався жодного разу. Не пропонував негайно поїхати до Андрія, не телефонував уночі лікареві. Підходив, обіймав за плечі й тим самим добрим, рівним тоном повторював:
— Усі справи на мені, Таню. Геть усі. Тобі не треба ні про що турбуватися. Відпочивай, їж, побільше лежи. Решту я владнаю.
Одного разу він провів долонею згори вниз по її волоссю, наче заспокоював дитину.
— Дякую, Сергію. Що б я робила, якби не ти.
Він пішов у кімнату. Вона лишилася біля раковини й повільно вимила три тарілки, кожну ретельно, до кінця.
У Ірини Анатоліївни працювали на кухні. Її квартира була на четвертому поверсі старого будинку без ліфта, з високими стелями; кухонні вікна виходили у двір. Телефони адвокатка вимагала вимикати й прибирати в бляшану коробку з-під печива, що стояла на холодильнику. Пояснювала просто: не страх, звичка.
— Давайте розбиратися по порядку.
Роздруківки лягли на стіл віялом.
— Перший центр уже відчужений цілком, усі сто відсотків частки. Новий учасник — компанія з іноземною реєстрацією. Із фізичних осіб у ній лише одна: Савчук Марина Андріївна. Ви знаєте таку?
— Уперше чую.
— Поки що я теж про неї нічого не знаю. Але ось що гірше: подивіться на договір. Тут ваш підпис.
Тетяна наблизила аркуш до лампи. Підпис не можна було назвати вдалою імітацією: її рука, її рух. Можна було б шукати відмінність, якби розчерк просто скидався на звичний. Але він був саме таким, яким вона підписувалася ще з інституту. І крапка стояла в кінці, на своєму місці: вона завжди її ставила. Тетяна впізнавала не окремі схожі літери, а власний підпис цілком.
— Я підписала це.
— Саме так, — підтвердила Ірина. — Підписали в загальній пачці. Там тридцять аркушів: перший ви дивитеся, останній теж, а в середину підкладено ось цей договір. Так це і роблять. Оскаржити можна, можливість є. Але спір виявиться довгим, швидкого рішення тут чекати не доводиться. До того ж усе посвідчено нотаріусом. Він казатиме, що ви були при здоровому глузді, коли ставили підпис. Це теж доведеться враховувати.
— Що з іншими трьома центрами?
Ірина дістала наступний папір.
— Тут поквапилися й помилилися. У нотаріальному архіві знайшлася довіреність на розпорядження частками трьох товариств. Їй пів року. Підпис тут чужий: інший нахил, інакше натискали, крапки в кінці взагалі немає. Я направила її на почеркознавчу експертизу. Попередній висновок експерта збігається з моїм.
Знявши окуляри, адвокатка потерла перенісся.
— Тепер технічний директор. Я вивчила його справу. Від імені мережі позов подав Коваленко, діяв за довіреністю. Від вас там лише віза на службовій записці: згода готувати документи. Один рядок. Самі матеріали справи вам не показували.
— А я його при всіх вигнала.
— Так. На підставі підкладених вам паперів.
У голосі Ірини не було ні втіхи, ні спроби пом’якшити сказане. Вона розбирала те, що сталося, як роботу, яку належало виконати.
— Юридично частина провини лишається за вами. По-людськи — ним завдали удару по ньому. Позов відкличемо, але поки що рано. Спершу підготуємо решту, інакше вони зрозуміють, що відбувається.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.