Вона двома пальцями підняла зі столу синю книжечку, наче неприємний предмет, і поклала її перед чоловіком. Потім спокійно визнала: пенсія в батька справді висока. Тільки заробив він її чотирма десятиліттями важкої й небезпечної праці. Павло Миронович саджав на лід літаки з двигунами, що відмовили, ризикував життям і обморожував обличчя в суворому кліматі. Ця виплата була ціною його праці й постійного ризику, а не винагородою за скарги на приниження в теплому магазині.
Богдан смикнув щокою, але промовчав. Оксана продовжила: у Павла Мироновича не лише велика пенсія, а й велике серце. Уже п’ять років у день кожної виплати він переказує рівно вісімдесят відсотків до благодійного фонду. Гроші допомагають колишнім авіаторам, які втратили здоров’я, і оплачують операції дітям бортпровідників. Батько робив це без гучних заяв і не вважав, що родичі мають право розпоряджатися сумою, яка залишилася.



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.