Незадовго до цього Тарас захопився порадами безіменних інтернет-наставників. Вони запевняли, що розумна людина не бере фінансові ризики на себе особисто, а розподіляє їх між тими, хто поруч. Чоловік запам’ятав цю думку, бо вона напрочуд точно збігалася з його бажанням ні за що не відповідати.
Із ванної долинав шум води. Тарас подивився на зачинені двері й подумки перелічив переваги дружини: чиста кредитна історія, постійна робота, власна квартира. Для банку Оксана була чудовою позичальницею, а для його схеми — ще придатнішою. Те, що розплачуватися в разі неприємностей доведеться саме їй, не викликало в нього ані сумнівів, ані незручності. Лишалося тільки переконати дружину, що чужий мільйонний борг відповідає інтересам усієї родини.
Наступного вечора за вечерею він вирішив почати здалеку.
— Оксанко, тобі ніколи не здавалося, що ми надто безтурботно ставимося до майбутнього?
Вона поклала виделку й уважно подивилася на чоловіка. Минулого разу після такого вступу в домі з’явилося тридцять коробок прального порошку з простроченим терміном придатності. Тарас купив їх через невелику знижку й урочисто оголосив, що забезпечив родину мийним засобом на десять років. Згодом коробки довелося роздати сусідам: вміст був настільки їдкий, що псував навіть пластикові тази.
— Яку інвестицію ти знайшов тепер? Розведення незвичайних тарганів? — незворушно уточнила Оксана.
— Обов’язково все перетворювати на жарт? — образився він. — Я думаю про наш добробут. У сім’ї майже немає активів. Твоя квартира просто стоїть і нічого не приносить.
— Саме моя квартира дає тобі змогу зараз сидіти в теплі, користуватися світлом і вечеряти продуктами, купленими за мої гроші. На мою думку, вона чудово дає собі раду зі своїм завданням.
Тарас скривився: розмова йшла не туди.
— Мова не про квартиру. Я кажу про заміську нерухомість. Земля не втрачає цінності.
Оксана тихо зітхнула. Було ясно, що чоловік приніс з інтернету чергове фінансове одкровення, але поки не наважувався вимовити головне. Вона знала: терпіння зберігати таємницю в Тараса надовго не вистачить. Тому сперечатися не стала й лише чекала, коли ретельно надмухана ним бульбашка лусне сама…
