Життя без прикрасБіля під’їзду стояв потертий, але ідеально чистий синій «Рено Логан», машина її батька. Біля багажника стояли двоє. Тато у своїй улюбленій розкльошеній куртці тримав у руках величезну білу коробку з кондитерської, тієї самої кондитерської на іншому кінці міста, де пекли улюблений Олин шоколадний медівник. Поруч стояла мама. Її плечі були опущені. Вона дбайливо, немов кришталеву вазу, несла назад до машини величезний букет розкішних кущових троянд. Тато відкрив багажник, постояв секунду, дивлячись на коробку, потім обережно поставив її всередину. Мама поклала квіти поруч. Тато пригорнув її за плечі, поцілував, і вони пішли до передніх дверцят машини.
Оля нічого не стала говорити, різко розвернулася, перетнула вітальню величезними кроками, змахнувши дорогою чоловіків піджак зі спинки стільця. Вискочила в коридор, натягнула кросівки, відчинила двері. Вона бігла сходами, перестрибуючи через сходинку, штовхнула важкі металеві двері під’їзду, вилетіла в холодний осінній вечір. Мотор «Логана» вже завівся. Двигун тихо гуркотів. Оля підбігла до водійських дверцят і забарабанила по склу долонею. Скло поповзло вниз. Обличчя батька було розгубленим і якимось згаслим.
— Тату, — Оля вчепилася пальцями в край дверцят, — глуши мотор.
— Олюню, — батько насупився, уникаючи її погляду, — та ми поїдемо. Максим сказав: «У вас там закрита вечірка. Ти просила нас не пускати». Колеги його приїхали, партнери по бізнесу. Ми в робочому одязі, тільки з дачі, проїздом. Незручно. Заважати не будемо. З днем народження, доню. Торт там, у багажнику. Хочеш, візьми.
— Ключ із запалювання витягнув! — гаркнула Оля так, що тато здригнувся. — Мамо, бери букет, тату, хапай торт, швидко.
— Доню, та незручно ж перед людьми, — почала мама з пасажирського сидіння.
— Перед якими людьми? — Оля смикнула ручку дверцят, відчиняючи їх навстіж. — Ви єдині люди, яких я сьогодні рада бачити. Ходімо.
Вона не слухала заперечень, сама відчинила багажник, дістала коробку, вручила батькові, підштовхнула маму до під’їзду. Вони піднімалися мовчки. Мурка зустрічала процесію на килимку. Побачивши батька Олі, кішка радісно крякнула й почала тертися об його штанину. У залі стояв гул голосів. Оксана Петрівна віщала про те, як правильно добирати столове срібло. Максим сміявся з жартів тітчиного чоловіка.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.