Життя без прикрас— Оксано, вгамуйся, — басом промовив він. — Нормальні в Олі батьки.
— Степане! — свекруха округлила очі. — Не ганьби мене перед людьми. Ти ще скажи, що їхні грядки — це мистецтво.
Оля поклала виделку. Вона збиралася сказати щось дуже вагоме, наприклад, поцікавитися, коли Оксана Петрівна поверне тридцять тисяч, позичені до четверга ще в березні. Але цієї миті в передпокої пролунала трель дверного дзвінка. Гомін за столом стих.
— Кого там ще принесло? — скривився Максим.
Він невдоволено кинув серветку на стіл і пішов у коридор. Оля залишилася на місці. З передпокою долинуло клацання замка, потім звуки приглушених голосів. Оля напружила слух. Говорив Максим. Швидко, шиплячими різкими фразами. Йому хтось відповідав. Голос був низький, знайомий, але через зачинені міжкімнатні двері розібрати слова було неможливо. Потім пролунав характерний звук. Максим просто грюкнув вхідними дверима, гучно, із силою повернув ключ у замку.
За секунду чоловік повернувся до вітальні. Його обличчя лисніло від самовдоволення. Він поправив піджак і сів на своє місце, потягнувшись по шматок сиру.
— Максимочку, хто там приходив? — поцікавилася свекруха.
— Люди без манер, — поважно протягнув Максим. — Ось такі родичі бувають. Почують про свято й ідуть без запрошення.
Оля дивилася на нього, не кліпаючи.
— Любий, то що це були за родичі, яких ти навіть на поріг не пустив? — уточнила вона в чоловіка.
Запитання прозвучало рівно, без жодної зайвої нотки в голосі. Оля промовила це з моторошним спокоєм, дивлячись просто на Максимове перенісся. Гості завмерли. Тітка з начосом застигла зі шматком багета біля рота. Максим широко, по-господарському всміхнувся.
— Та вбогі родичі на халяву поїсти приходили, — махнув він рукою, пережовуючи сир. — А може, й не родичі, хто їх знає, хто вони такі. Сусіди, може, чи ще якісь жебраки. Я навіть розбиратися не став. Побачили, що в нас світло горить. Машини дорогі під вікнами стоять. Вирішили підгодуватися. Я їх навіть на поріг не пустив. Виставив геть. Нічого тут нашу атмосферу псувати. Давайте краще ще по скляночці за мене, тобто за мій смак щодо жінок.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.