Романенко виглядав стомленим, але говорив чітко. Упізнав Олега, підтвердив суму, інструкцію, формулювання: «Просто налякати, щоб вона підписала папери».
Адвокат Олега намагався поставити під сумнів його мотиви. Левченко закрила це двома запитаннями, відповіді на які встановили, що Романенко добровільно погодився співпрацювати зі слідством після того, як його знайшов помічник адвокатки.
Банківські виписки, які підняв Ткаченко, додали до картини ще кілька деталей. Олег знімав великі суми готівкою у чотирьох випадках, які точно збігалися з ключовими датами: оплата Романенкові, оплата Михайловичу і ще два платежі за документами, які Левченко назвала «підготовкою місця».
У селі, ще до поїздки з Катею, він витратив готівку на щось у найближчому господарському магазині. На що саме, встановити не вдалося, але дата збігалася з візитом, який описав Михайлович. Листування з архіву Інни виявилося вагомішим, ніж Левченко очікувала.
Там було багато, і за два роки було видно еволюцію. Від ділових розмов про реструктуризацію до прямих згадок остаточного рішення, яке Олег у листуванні називав саме так, без уточнень, як називають те, що не треба пояснювати, бо співрозмовник і так розуміє. Суд прийняв архів як доказ.
Інна давала свідчення охоче й докладно, саме так поводяться люди, які давно хотіли вийти із ситуації, але не знали як і яким хтось нарешті відчинив двері. Вона розповіла про переговори з інвесторами, про схему поділу активів, про те, що Олег говорив їй про Катю, без подробиць, але з натяками, які, проте, були досить конкретними, щоб суд зрозумів їх правильно. Її адвокат домовився про визнання часткової співучасті за обтяжувальних обставин, але з активним сприянням слідству й пом’якшувальними чинниками.
Олег тримався в суді добре перші два засідання. Сидів рівно, слухав, мовчав, іноді робив нотатки в блокноті.
На третьому засіданні, коли були оголошені свідчення Романенка і відтворені фрагменти листування з Інною, щось у ньому здригнулося. Не зовні, зовні він лишався нерухомим, але адвокат поруч нахилився й сказав йому щось тихо, і Олег кивнув із виразом людини, яка щойно зрозуміла, що варіанту вийти з мінімальними втратами більше немає. Його адвокат заявив про часткове визнання вини, лише в частині завдання тілесних ушкоджень, а не замаху на вбивство.
Левченко легко розібрала цю конструкцію на складові. Умисел був доведений листуванням, попередній злочинний спосіб тиску — свідченнями Романенка, попередня підготовка — візитом у село за два тижні. Суд не прийняв позиції захисту.
Вирок було винесено через три місяці після затримання. Олегові Бондаренку — 12 років позбавлення волі в установі суворого режиму за сукупністю статей «замах на вбивство за обтяжувальних обставин», «шахрайство в особливо великому розмірі», «організація злочинної змови». Суд також постановив стягнути з нього повну суму збитків, завданих Каті як поручительці за кредитними зобов’язаннями, шляхом регресних позовів у цивільному провадженні.
Інні Мельник — три роки реального строку і виплата компенсації. Місцевий поліцейський Кравченко отримав дисциплінарне стягнення і подання на звільнення через невідповідність посаді за складання протоколу без виїзду на місце.
Людмила Михайлівна Бондаренко прийшла на останнє засідання суду і на всі попередні теж. Сиділа в задньому ряду, у темному пальті, з прямою спиною й обличчям, яке не виражало нічого читабельного. Коли зачитували вирок, вона дивилася на сина не з любов’ю, не з осудом, а з чимось, що Катя, яка сиділа в іншому кінці зали, не могла розшифрувати й досі.
Після оголошення вироку Людмила Михайлівна встала, застебнула пальто й пішла до виходу. На секунду зупинилася поруч із Катею. Нічого не сказала.
Подивилася, довго, прямо. І пішла далі. Катя дивилася їй услід.
Левченко, яка стояла поруч, тихо сказала: — Вона знала про страховий поліс. — Я знаю.
— За законом — нічого. Обізнаність без дій, без співучасті, без конкретного сприяння. — Я знаю, — повторила Катя.
— Закон тут безсилий. — Левченко зробила паузу. — Але людина пам’ятає.
Це інший суд, без апеляцій. Левченко більше не коментувала. Вона складала папери до теки чіткими, звичними рухами…
