Він не кричав. Голос і без того рознісся під склепіннями з владністю людини, яка більше не торгувалася з власним страхом.
— Після завершення бенкету моїй дружині подали настій із невідомою домішкою. Слугу дому Вейлар Мартена, який приніс його, невдовзі знайшли вбитим, і він уже не міг розповісти, хто віддав наказ. У наших покоях виявили тіло Сильвії де Норель, помічниці духівника удовілої королеви, вбраної як молода герцогиня. Поруч залишили записку, що заманювала Еліану до старого архіву. Одночасно зникла моя особиста печатка.
Гомін здійнявся відразу. Згадка про Сильвію змусила радників переглянутися, а архієпископа — стиснути губи. Кілька дам відступили від Октавії, ніби між ними раптом виникла прірва.
— Це безладна розповідь змученої людини, — заявила тітка. — Мій небіж провів важку ніч і тепер шукає ворогів серед родини.
— Мовчіть, — промовив Рейнар.
Одне слово впало в залу з такою силою, що навіть шепіт урвався. При дворі ніхто не чув, щоб він розмовляв з Октавією так. Роки її невидимої влади трималися на впевненості, що небіж завжди відступить до відкритого зіткнення. Ця впевненість зникла.
— Дім, яким ви розпоряджалися як власним, іще не закінчив говорити, — провадив він. — У старому архіві під захистом печаток мого батька знайдено документи, що стосуються походження жінки, яку сьогодні намагалися використати як ключ, а потім змусити замовкнути.
Він підняв королівський конверт. Світло свічок лягло на потемнілий сургуч.
— Ці папери підтверджують, що Аделіна де Северан, законна донька старшого брата колишнього короля, залишила дитину. Після її таємного шлюбу старшу гілку усунули з видимого спадкування, але право крові не зникло. Доньку Аделіни було приховано під іншим прізвищем і передано під захист давньої клятви.
Слова «Северан», «законна донька» і «старша гілка» пройшли залою, як вогонь сухою тканиною. Люди схилялися одне до одного, повторювали ім’я матері, намагалися перерахувати родоводи, договори й власні вигоди. Одні блідли, інші дивилися на мене з раптовим страхом, треті — з жадібною цікавістю.
Архієпископ не зводив очей із конверта.
Батько заплющив очі. Можливо, лише тепер він почув тріск того дому, який розраховував урятувати ціною доньки.
Октавія ступила вперед.
— Навіть якщо знайдено справжнє свідоцтво, його не можна оголошувати без перевірки ради. Ти перетворюєш непідтверджені папери на зброю.
— Перевірка відбудеться, — відказав Рейнар. — Але спершу всі дізнаються, заради чого цієї ночі пролилася кров.
Він повернувся до мене й простягнув руку. Я вклала долоню в його пальці й вийшла на півкроку вперед. У цю мить мені згадалася каплиця: там батько одним поглядом змусив мене вимовити чуже рішення. Тепер поруч стояв чоловік, який не підказував слів і не говорив замість мене.
— В офіційному акті вказано ім’я дитини Аделіни, — сказала я. — Цією дитиною є я. Усе життя мене називали Еліаною де Ровель, але мати записала мене під своїм справжнім родом.
Власний голос здавався несподівано ясним.
— Моє ім’я — Еліана де Северан.
Хтось різко втягнув повітря. У дальньому кінці зали впав кубок. Але сильніше за загальне потрясіння подіяли наступні слова Рейнара.
— Мою дружину більше ніхто й ніколи не передаватиме з рук у руки, наче частину угоди…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
