У залі запанувала така тиша, що я чула шелест власної сукні. Рейнар тримав мене за руку відкрито, перед усіма, хто ще недавно вважав наш союз порожньою церемонією.
— Від цієї години, — провадив він, — будь-яка образа Еліани де Северан розцінюватиметься як виклик мені, дому Вейлар і тій клятві, яку наші предки зберегли, попри спроби стерти її з пам’яті.
Це був не лише захист дружини. Герцог публічно визнавав моє ім’я й пов’язував із ним власну владу. З облич радників я бачила, наскільки небезпечним вони вважали такий крок: якщо документи витримають перевірку, жоден придворний союз не лишиться колишнім.
Октавія нарешті втратила незворушність.
— Ти не маєш права проголошувати таке без рішення ради, підтвердження корони й перевірки кожної печатки. Одного старого конверта замало, щоб переписати порядок спадкування.
Рейнар підняв розколотий медальйон. На одній його половині був вирізьблений той самий знак трьох лілій, що ми побачили в архіві.
— Я не вимагаю, щоб цієї ночі хтось ухвалював остаточне рішення. Я вимагаю відкрити архів на світанку в присутності представників корони, духовенства й голів великих домів. Цю половину медальйона порівняють із тією, що зберігається в реєстрі. Свідки вивчать акт народження, підписи, королівську печатку й лист Аделіни. Вони також перевірять, чому папери, які охороняв мій батько, намагалися винести таємно.
Він зробив коротку паузу, даючи зібраним усвідомити кожне слово.
— Одночасно почнеться розслідування двох убивств, настою з невідомою домішкою, підозри на отруту в бенкетному кубку, викрадення моєї особистої печатки й нападу в малій каплиці. Усі письмові розпорядження, що з’явилися після початку бенкету, вважатимуться сумнівними до мого особистого підтвердження.
Залою пройшла нова хвиля шепоту. Тепер події не можна було сховати під виглядом нещасливого падіння слуги чи раптового нездужання придворної дами. Надто багато людей почули імена загиблих і побачили документи. Навіть ті, хто хотів би допомогти Октавії, спершу мали подумати про власну безпеку.
Вона розуміла це не гірше за мене. Якщо жінка й далі вимагатиме папери, то пов’яже себе зі злочинами міцніше за будь-який підпис. Якщо спробує піти, визнає поразку перед людьми, які десятиліттями вважали її справжньою господинею палацу.
— Ти влаштовуєш виставу на підставі слів переляканої дівчини, — сказала вона, але колишньої певності в голосі вже не було. — Ніч, отрута й старі листи здатні змусити повірити в будь-яку вигадку.
Я вийняла з-за корсажа материного листа. Не розгортаючи особистих рядків, показала присутнім печатку й почерк, який можна було звірити з архівними зразками.
— Перелякана дівчина стояла біля вівтаря. Жінка перед вами бачила тіло слуги, упізнала вбиту помічницю духівника, сама чула, як її батько обговорював таємний архів, і прочитала акт про своє народження. Страх не робить мене сліпою.
Октавія подивилася так, ніби намагалася відшукати в мені рештки тієї покори, на яку розраховувала. Їх не лишилося.
Ні архієпископ, ні радники не наважувалися вимагати папери негайно. Рейнар уголос назвав порядок перевірки й свідків, тому будь-який дотик до знахідки до світанку викликав би підозру. Октавія втратила можливість забрати документи силою, не оголосивши себе ворогом усього двору.
Позаду Октавії один найманець зробив ледь помітний крок до дверей. Старі гвардійці Агати відразу розійшлися півколом. Зброї ніхто не піднімав, але виходи виявилися перекритими.
— Невже ти думаєш, що втримаєш двір однією гарною промовою? — спитала Октавія небожа.
— Ні. Я збираюся втримати його доказами, які ви так старанно намагалися знищити.
Уперше за всю ніч вона відступила. Лише на один крок, але його побачили всі. Роки безмовного панування, прізвище й холодна врода не змогли приховати поразки.
Батько стояв поруч із нею, ніби раптом утратив опору. Він переводив погляд із мого справжнього імені на гвардійців, з обличчя Октавії на документи в руках Рейнара. Поступово до нього доходило: дім, який він хотів урятувати ціною доньки, не врятовано. Навпаки, тепер саме його рішення стали частиною розслідування.
Коліна в нього підігнулися. Він опустився на кам’яну підлогу без гідності й красивого жесту — просто впав, як людина, що надто довго спиралася на чужу брехню…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
