Жінка поспіхом виїхала зі своєї клініки на цілих три години раніше за свій звичний графік. Коли готовий до вбивства маніяк тихо спустився в гараж, паркувальне місце вже сиротливо пустувало. Відчувши напад глухого, дратівливого розчарування, він розважливо вирішив не ризикувати й відкласти задумане до завтра.
Кравцов спокійно сів у майже порожній, тьмяно освітлений вагон останньої приміської електрички. Чоловік важко втупився в темне нічне скло, де відбивалося його нерухоме, моторошне обличчя-маска. Він навіть не здогадувався, що їде просто в грамотно розставлену, смертельну пастку.
За кілька кілометрів від нього десятки напружених очей вдивлялися в темряву зарослого двору. Досвідчені, озброєні оперативники нерухомо й беззвучно чекали появи жорстокого, небезпечного звіра. Довге, виснажливе полювання на невловимого маніяка стрімко наближалося до свого логічного фіналу.
Близько опівночі з суцільної, непроглядної темряви нарешті виринула величезна масивна постать. Кравцов рівно йшов своєю звичною важкою ходою, навіть не намагаючись тривожно озиратися навсібіч. Він був абсолютно, крижано спокійний і на всі сто відсотків упевнений у власній безпеці.
Його звіряче чуття, яке не раз рятувало шкуру у в’язниці, цього разу зрадницьки промовчало. Розум серійного вбивці був цілком поглинутий думками про зірване полювання й кривавими планами на завтра. Щойно він упритул наблизився до ветхої хвіртки, у рації командира пролунав дуже короткий наказ.
«Беремо його!» — різко скомандував офіцер, і все вирішилося за лічені, оглушливі секунди. Сліпучий, ріжучий промінь потужного прожектора вдарив приголомшеному маніякові просто в очі. Одночасно з усіх боків на нього важкими шуліками кинулися екіпіровані бійці спецназу.
Ошелешений, засліплений злочинець навіть не встиг чинити найменшого фізичного опору. Величезне, м’язисте тіло жорстко втиснули обличчям у сиру землю, боляче заламавши руки далеко за спину. Чоловік не видав ані єдиного крику чи стогону, лише дуже важко й загнано, хрипко дихав.
Савельєв неквапно, з почуттям виконаного обов’язку підійшов до затриманого й присів поруч навпочіпки. Кравцов повільно, з зусиллям підняв важку голову, подивившись просто в очі старому сищикові. У його погляді не було ані краплі тваринного страху, тільки звичне свинцеве, крижане байдужіння.
«Андрію Петровичу Кравцов? Вас офіційно заарештовано за підозрою в серії особливо жорстоких убивств», — карбуючи кожне слово, промовив майор. Скутий гігант, що лежав на холодній землі, і далі зберігав своє фірмове, моторошне крижане мовчання.
Його масивна, виступаюча квадратна щелепа здавалася грубо висіченою з цільного шматка сірого каменю. Довге, виснажливе полювання на безжального, хитрого хижака нарешті завершилося повним успіхом слідства. Однак перші офіційні протокольні допити не дали поліції абсолютно жодних корисних результатів…
