Підозрюваний цілодобово нерухомо сидів у тісній камері, тупо втупившись в одну невидиму точку на стіні. Він категорично, навідріз відмовлявся від будь-якої тюремної їжі, води й запропонованих послуг казенного адвоката. Здавалося, ця страшна людина справді перетворилася на бездушну, непробивну кам’яну брилу.
Запрошені досвідчені психологи лише безпорадно розводили руками в цілковитому професійному подиві. Вони зіткнулися з абсолютно непробивною стіною тотального відчуження й агресивного мовчання. Але досвідчений детектив твердо знав, що будь-яку стіну можна зруйнувати правильним, точним ударом.
Савельєв холоднокровно дочекався моменту, коли впертий арештант опинився на межі повного фізичного виснаження. Майор упевнено зайшов до одиночної камери без конвою й спокійно сів навпроти вбивці. Він мовчки, одну за одною, розклав на казенному столі моторошні кольорові фотографії розчленованих тіл.
«Вони тебе сильно образили, Андрію? — дуже вкрадливо й несподівано тихо запитав проникливий слідчий. — Сміялися з тебе, принижували, вважали себе недосяжними богинями, а тебе — жалюгідним, порожнім місцем?»
І саме в цей драматичний момент залізна, здавалося б, непробивна воля Кравцова дала остаточну тріщину. Він раптом заговорив — хрипким, монотонним і зовсім безпристрасним, мертвим голосом. Це було аж ніяк не каяття чи слізне зізнання у провині, а справжній ідеологічний маніфест божевільного.
Маніяк годинами, не зупиняючись, віщав про вище правосуддя й своє особливе, велике призначення. Він уперто називав себе не вбивцею, а шляхетним санітаром, який позбавляє хворе суспільство від жадібних хижачок. Кожну свою криваву розправу він описував із моторошною, нудотною й маніакальною точністю.
Він зовсім не відчував ані найменшого людського жалю щодо скоєних жахливих звірств. Єдине, що його по-справжньому засмучувало й злило, — це безглуздо зірваний замах на стоматологиню. Від цього жахливого, крижаного монологу кров холонула в жилах навіть у найзагартованіших оперативників.
Вони ясно розуміли, що перед ними сидів не просто чоловік, а холоднокровний, переконаний ідеологічний монстр. Ретельний, детальний обшук його таємного лігва надав суду абсолютні, незаперечні докази вини. Під гнилими, трухлявими дошками підлоги сищики виявили глибокий сховок з особистим робочим інвентарем м’ясника.
Там лежав той самий важкий тесак із явними слідами засохлої, запеченої крові всіх його жертв. Поруч акуратно зберігалися запасні мотки міцної мотузки, гумові рукавички й щільні брезентові мішки. Але найжахливішою, нудотною знахідкою стала моторошна колекція особистих трофеїв серійного вбивці…
