Наталя побачила, як Інна вийшла з клініки, пройшла кілька десятків кроків і зникла в кафе. Крізь вікно було видно, що вона сіла біля стіни й замовила каву. Наталя трохи вичекала, а тоді увійшла. Усередині пахло солодкою випічкою, тихо грала музика, але в обраному Інною кутку голоси мали добре записатися.
У ході Інни не було тривоги. Нове пальто, акуратна сумка, телефон у руці — сестра виглядала жінкою, в якої все складається саме так, як задумано. Наталя запам’ятала цю розслабленість: щоб змусити Інну говорити, слід було не зруйнувати її відчуття перемоги, а посилити його.
Зупинившись біля стійки, Наталя переконалася, що телефон лишився біля краю кишені, а вимкнені сповіщення не перервуть запис. Тепер до Інни лишалося кілька кроків. Ці дрібні дії допомагали втримати свідомість від паніки: поки руки виконували зрозуміле завдання, думки не поверталися до того, що за кілька годин вона може втратити дім.
Вона заздалегідь вирішила не вимовляти слів «зрада», «крадіжка» і «шантаж». Будь-яке пряме звинувачення змусило б Інну замкнутися. Натомість Наталя мала визнати поразку й попросити сестру поділитися знаннями. Приниження було частиною пастки. Саме ту покірність, якої родичі роками від неї вимагали, тепер належало використати проти них.
Тепер лишалося вимовити першу фразу й не видати розрахунку за справжньою втомою. Наталя трохи зсутулилася, повільно вдихнула й пішла до обраного столика.
Найнебезпечнішою могла стати тиша. Якщо Інна поставить зустрічне запитання про схованку чи Віктора, Наталі доведеться відповідати миттєво. Вона підготувала просту версію: документи бачив юрист, але Сергій уже встиг їх забрати; свекор ні в що не втручається. Чим менше подробиць, тим менша ймовірність суперечності.
Інна підвела голову від телефона й побачила сестру. Розслаблена усмішка зникла, плечі напружилися. Наталя підійшла до столика не поспішаючи й не відразу сіла навпроти. На обличчі Інни не лишилося слідів учорашньої істерики; тепер вона дивилася на старшу сестру з обережністю й роздратуванням.
— Ну? Чого ти хотіла?
Наталя опустила очі. Вона заздалегідь вирішила говорити тихо, збиватися й робити довгі паузи. Сказала, що була в юриста, показала йому договір і фотографію довіреності. Фахівець пояснив: швидко довести підробку неможливо. Печатка справжня, підпис схожий, а угода відбудеться вранці. За кілька годин Наталя лишиться без квартири й грошей.
Інна слухала насторожено, але з кожною фразою розслаблялася. Пальці перестали стискати ремінець сумки, сама вона відкинулася на спинку стільця. На обличчі з’явилося погано приховуване задоволення.
— Співчуваю, — промовила вона без жодного співчуття. — Мабуть, так і мало статися.
Наталя ніби не помітила знущання. Вона розповіла про єдину надію, яку нібито лишив юрист. Якщо нотаріус зізнається, що діяв під тиском або засвідчив документ проти своєї волі, продаж устигнуть призупинити. Але для цього треба знати, чого Гордієнко боїться і чим його могли змусити.
— Ти ж працюєш у тій клініці, — несміливо продовжила Наталя. — Твоя керівниця пов’язана з його родиною. Може, ти чула про його проблеми? Борги чи неприємності? Я не звинувачую тебе. Просто більше ні до кого звернутися.
Вона підвела на сестру очі й вклала в погляд усю доступну благанність. Інна побачила те, чого завжди домагалася: правильна й терпляча Наталя просила її про порятунок. Марнославство боролося з обережністю недовго.
Інна повільно розмішала капучино, хоча цукор уже розчинився. Потім нахилилася ближче й усміхнулася.
— Ти й досі нічого не розумієш. Думаєш, Сергій сам вигадав усю схему? Він уміє тиснути й ризикувати, але тонка робота йому не під силу. Довіреність з’явилася завдяки мені.
Наталя змусила себе здригнутися. Усередині все напружилося до болю, але зовні вона лишилася тією ж розчавленою жінкою.
— Як ти вмовила нотаріуса?
— У кожного є слабке місце, — відповіла Інна. — Треба тільки знайти його раніше за інших.
Вона стишила голос і почала розповідати. Гордієнко робив підпільні ставки й програвав більше, ніж міг собі дозволити. Інна дізналася про це від відвідувачки клініки, чий чоловік бував у тій самій закритій компанії. Згодом з’ясувалося, що нотаріус іноді пришвидшував оформлення сумнівних паперів за готівку, проводячи гроші повз офіційний облік. Залежність і жадібність зробили його вразливим.
Інна говорила дедалі впевненіше, насолоджуючись враженням, яке справляла. Вона хотіла, щоб сестра не просто програла, а зрозуміла, кому завдячує поразкою. І Наталя дозволяла їй почуватися переможницею, поки диктофон у кишені зберігав кожне слово…
