І в гробовій тиші зали ці слова виразно почули абсолютно всі.
— Тату… — видихнула Жанна.
— Не називай мене так, — відповів він. — У мене немає доньки.
Жанна судомно полізла до своєї дорогої сумочки. Різкий блиск металу. Пістолет, який вона носила з собою відтоді, як почалися проблеми.
Оглушливий постріл розірвав простір. Куля з тріском ударила в дерев’яну стійку буквально за кілька сантиметрів від голови Віктора, який вчасно пірнув за неї.
П’ятсот вишукано вбраних гостей синхронно й без зайвих нагадувань кинулися під столи, плутаючись у вечірніх убраннях.
Важкий пістолет від незвично сильної віддачі вислизнув із незвичної руки Жанни на паркет, і тієї ж секунди на нього впевнено наступив Руслан, безшумно вирісши з-за куліс.
— Я б на вашому місці не погіршував становища, мадам, — спокійно промовив велетень, дивлячись на неї згори вниз. — Ця залізяка вам не тільки до сукні не пасує, а й окрему статтю до вашого букета додасть. Та й пальці від хвилювання тремтять. Від гріха подалі.
У цю мить масивні двері зали з гуркотом розчахнулися, і всередину швидко ввійшли кремезні люди в темних куртках із великим написом «СЛІДСТВО».
Леоніда взяли там-таки, у напівтемному фоє, де він боягузливо намагався вислизнути через непомітний службовий вихід.
Перед тим як конвой повів його, Віктор підійшов упритул, мовчки. Він помітив у нагрудній кишені дорогого піджака сина знайомий срібний край — фронтовий портсигар свого діда, потемніле від часу срібло з нерівно видряпаним написом «Токарєв В. С.» і датою 1943.
Віктор обережно витягнув реліквію й повільно провів великим пальцем по старому гравіюванню.
— Тату, не треба, — ледь чутно прошепотів блідий Леонід.
— Чуєш, Льоню. Цей портсигар колись належав справжнім чоловікам, які за свої слова перед Богом і людьми відповідали до кінця, — неголосно, але вагомо сказав Віктор. — А ти? Ти навіть це прізвище носити права не маєш, не те що дідове срібло.
Віктор прибрав родинну цінність до внутрішньої кишені куртки й повернувся до слідчого.
— Відводьте його, лейтенанте. Він цілком ваш, з усіма тельбухами…
