За кілька хвилин Сергій відчинив службову шафу для ключів. Він міг отримати ключ для повторного огляду, але мав указати причину й запросити чергову. Сергій записав у журналі «повторна перевірка», зняв ключ від шафки номер сім і без Анни виніс сумку Марини. Копія опису лишилася на дверцятах, оригінал — в Анни. Камера фіксувала доступ, але не руки всередині шафки. За підписаного нового опису все виглядало б як звичайна перевірка.
З внутрішньої кишені він дістав маленьку чорну флешку й підняв її між великим і вказівним пальцями. З тріумфом спитав: «А це що? Само з’явилося?» Віктор ступив ближче, Дмитро за зачиненими дверима приймальні щось сказав черговому. Марина не ворухнулася. Лише долоня, що лежала на коліні, повільно стиснулася в кулак.
Анна дивилася на флешку й не могла вдихнути. Під час першого огляду вона вивернула цю кишеню й провела пальцями по підкладці. Вона була порожня. Однак пам’ять негайно почала пропонувати рятівні пояснення: складка тканини, поспіх, стукіт Сергія, що відволік, власна тривога через медичний пояс. Предмет був маленький. Помилка вже траплялася з нею одного разу. Саме старою помилкою Сергій і збирався тримати її в покорі.
Анна сказала: «Я її не бачила. У першому описі її немає». Сергій відрізав: «Значить, погано перевіряла. Вдруге за рік. Зараз перепишеш усе начисто й укажеш, де виявлено накопичувач». Анна заперечила: «Треба зберегти перший аркуш і оформити повторну перевірку окремо». Він відповів: «А потім ти поясниш, чому провела людину з електронним носієм у закриту частину. Думаєш, старе стягнення після цього комусь видасться випадковістю?»
На куті флешки виднівся дрібний скол, навколо корпуса лишився вузький слід синьої липкої стрічки. Такою стрічкою були стягнуті аркуші в папці, яку Сергій приніс до камери. Збіг міг нічого не означати: робочий накопичувач Марини цілком міг зберігатися поруч із її документами. Але Анна надто добре пам’ятала порожню підкладку. Сергій тримав флешку без подиву, а Віктор дивився не на знахідку, а на Анну, ніби чекав саме її реакції.
Сергій зняв зі столу чистий бланк і поклав ручку перед Анною. «Перший зіпсований. Пиши: телефон, ключі, гаманець, окуляри, гребінець, хустинки, список, документи, дріт, флешка з внутрішньої кишені. Потім підпис». Із камери Марина попросила: «Не переписуйте. Збережіть первинний опис». Сергій навіть не повернувся до неї: «Пиши, Анно. Або я просто зараз складаю пояснення про твоє повторне порушення».
Анна взяла ручку. Відмова вже не повертала їй бездоганності: вона замкнула Марину без запису, збрехала Дмитрові й не наполягла на належній перевірці. Сергій зумів поставити її в становище, у якому кожен наступний крок здавався лише спробою приховати попередній. Вона переписала телефон, ключі, гаманець, окуляри, гребінець, хустинки, список, папери й дріт. Останнім рядком додала чорну флешку, нібито знайдену у внутрішній кишені сумки.
— Тепер йому ваш підпис потрібен більше, ніж мій, — сказала Марина.
Анна не відповіла. Ручка все ще торкалася паперу, але підпису під новим описом вона не поставила. Сергій простягнув до неї долоню: «Давай сюди, годі слухати бухгалтерку». Потягнувши до себе бланк, він зачепив його краєм флешку. Вона повернулася сколотим кутом догори, і слід синьої стрічки ліг навколо корпуса нерівним кільцем. Анна вже бачила саме цей скол — не схожий, а той самий, із короткою білою подряпиною посередині…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
