Анна згадала не додаток до заяви, а ранковий реєстраційний знімок вхідного комплекту. Він мигнув на службовому екрані, коли Сергій звелів їй звірити перелік документів. На знімку синя папка лежала в сірому приймальному лотку, стягнута стрічкою. З-під стрічки виступав маленький чорний куток, який Анна тоді прийняла за канцелярський затискач.
Анна сказала: «Мені треба відкрити картку ранкового пакета», — і потягнулася до службового термінала. Сергій притиснув папку долонею: «Потім відкриєш. Спершу підпис». Анна заперечила: «Якщо цей предмет був серед прийнятих матеріалів, я не можу вказати, що його вперше виявили в сумці». Віктор шумно видихнув біля дальнього вікна. Марина за ґратами не вимовила ні слова.
Анна все ж відкрила картку на черговому терміналі. Працівник приймальні перед передачею матеріалів зробив обов’язковий оглядовий знімок зв’язки в сірому лотку; система сама проставила час і зберегла вихідний кадр. На збільшенні з-під синьої стрічки виступав чорний куток із тим самим трикутним сколом і короткою білою рискою. У переліку значилися документи й додатки за описом заявника — окремий електронний носій названий не був.
Із картки випливало, що Віктор передав комплект уранці, а Сергій прийняв його цілком під підпис. Запис не доводив, що Сергій помітив заховану флешку: на загальному знімку чорний куток справді можна було прийняти за затискач. Але він підтверджував, що предмет з унікальним пошкодженням перебував у будівлі задовго до приходу Марини.
Сергій одразу знайшов пояснення: «На розмитому знімку звичайний затискач. Жодного носія в переліку немає. Я прийняв документи, а не кожну річ на фотографії. У тебе є власна проблема: ти пропустила флешку під час огляду». Така версія лишалася можливою: загальний кадр не дозволяв упевнено назвати чорний куток накопичувачем. Але вимога знищити зміст першого опису й повторний доступ до шафки пов’язувалися вже надто тісно.
Анна зняла з дверцят копію первинного опису, дістала з папки оригінал і поклала поруч новий аркуш. Сергій ступив до неї, але вона відступила до столу, де камера захоплювала її руки. «Усі аркуші залишаться тут до звірки», — сказала вона. Голос пролунав слабше, ніж хотілося, однак документи вона не віддала…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
