Але випускати Рудика одразу було не можна. Попри помітне поліпшення, він залишався надто ослабленим і ще не набрав достатньо сил для самостійного життя. Крім того, лисеня поки що не мало навичок, необхідних дикому звірові. Навіть після повного фізичного відновлення без них воно не змогло б вижити самотужки.
Працівники клініки зв’язалися з центром реабілітації диких тварин. Там Рудик міг підрости в умовах, наближених до природних, навчитися добувати їжу й розпізнавати небезпеки. Це був необхідний етап перед поверненням до лісу. Усі розуміли, що клініка не повинна ставати для нього постійною домівкою, хай яким улюбленим пацієнтом він уже встиг стати.
Почувши про майбутнє переведення, Богдан одразу запропонував віддавати частину своєї зарплати на утримання лисеняти. Говорив він трохи ніяково, ніби боявся, що його допомога видасться недостатньою. У клініці чоловікові подякували, але пояснили, що волонтери вже взяли необхідні витрати на себе і Рудик матиме все, що йому знадобиться.
Лише переконавшись, що про маля подбають, Богдан заспокоївся. Йому було важливо знати: порятунок не закінчився поїздкою з будмайданчика і Рудика не залишать на півдорозі до одужання.
Тим часом історія незвичайного пацієнта швидко розійшлася невеликим містом. Місцеві видання розповіли про робітника, який помітив живий клубок серед будівельного сміття, і назвали Рудика маленьким дивом із будмайданчика. Людей вражало, що під щільною кіркою ховався молодий лис і що уважність робітника врятувала йому життя.
Школярі приходили до клініки, щоб подивитися на Рудика крізь скло. Вони намагалися говорити тихіше й подовгу спостерігали, як лисеня рухається вольєром. У соціальних мережах з’являлося дедалі більше його фотографій. На них уже важко було впізнати того змученого знайду, якого робітники привезли загорнутим у стару куртку.
Рудик поступово став місцевою знаменитістю. Для жителів він перетворився на символ людської небайдужості й своєчасної допомоги. Для Богдана та його товаришів ця відомість була менш важливою, ніж проста впевненість у тому, що врятоване ними лисеня живе й потроху відновлюється…
