Хрясь!
Мокрий, дзвінкий удар рушника припав просто по широкій спині Миколи Андрійовича.
— Ай, Ларо, ти здуріла? — завив свекор, відскакуючи до вікна.
Хрясь!
Другий удар прилетів Богданові по плечу. Той аж присів від несподіванки, витріщивши очі на матір.
— Це я здуріла? — Голос Лариси Сергіївни задзвенів, мов натягнута струна. Вона наступала на чоловіка, розмахуючи рушником. — Це ви тут зовсім знахабніли? Ти, старий пеньку, свої порядки прийшов у чужому домі встановлювати?
Марина, забувши про втому, підвелася на ліктях, із захватом спостерігаючи за тим, що відбувається. Такого шоу вона не чекала навіть у найсміливіших фантазіях.
— Мамо, ти чого? Вона ж не готує. Вона мене голодом морить, — спробував встряти Богдан, прикриваючи голову руками.
— Мовчати! — гаркнула мати й знову вліпила синові рушником нижче спини. — Голодом його морять. Ти інвалід, руки всохли? Ти тридцять років тріскаєш те, що я тобі в дзьобик покладу. Я ж думала, ти виріс, одружився, порозумнішав. А ти як був побутовим паразитом, увесь у татка, так і лишився.
Микола Андрійович спробував обуритися:
— Ларисо, припини істерику. Жінка повинна стежити за домом. Так споконвіку заведено.
— Ага, зараз! Заведено в нього. — Свекруха загрозливо потрясла стиснутим кулаком перед носом чоловіка. — Я тридцять років, Колю, на твої примхи гарувала й досі працюю. А приходжу додому — і до плити, як на другу зміну. І шкарпетки твої смердючі збираю, і унітаз за тобою мию. А ти тільки: мені недосолено, пересолено. Чому сорочка без стрілок?
Лариса Сергіївна перевела подих, її груди важко здіймалися.
— Отже, так, Миколо, розлучаюся я з тобою. Скатертиною дорога. Можеш хоч супом обмазатися, я тобі більше в житті хліба не відріжу. Геть звідси.
Свекор позадкував. Уперше за тридцять років він бачив свою тиху, безвідмовну Лару в стані берсерка.
— Ларо, ти це, перегрілася в автобусі, — промимрив він.
— Геть звідси, кому сказала. — Вона замахнулася щільно скрученим рушником.
Микола Андрійович боком, боком прослизнув у коридор, натягнув черевики й кулею вискочив за двері, навіть не зав’язавши шнурків. Лариса Сергіївна повернулася до Богдана. Син втиснувся в шпалери, зливаючись із квітковим візерунком…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
