Він навіть перестав виносити сміття, складаючи упаковки від сосисок просто на стільницю, щоб масштаб руйнувань викликав у мами максимальний шок.
П’ятниця видалася для Марини неймовірно важкою. До клініки привезли виводок цуценят з інфекцією. Вона весь день оформлювала документи, заспокоювала господарів, а під кінець зміни ще й допомагала лікарю тримати величезного алабая на крапельниці.
Додому вона зайшла, ледве пересуваючи ноги. Сил не було навіть на те, щоб налити собі чаю. Марина стягнула кросівки, кинула сумку на пуф у коридорі, добрела до спальні й упала на диван просто в робочому одязі. Накинула на себе м’який плед, заплющила очі й миттю провалилася в напівдрімоту.
Клацання дверного замка пролунало, мов постріл стартового пістолета. Двері розчахнулися навстіж. У передпокій ввалилася делегація. Попереду йшов Богдан із гордо випнутими грудьми. За ним важко тупав Микола Андрійович, а замикала процесію Лариса Сергіївна з двома величезними пакетами продуктів.
— Проходьте, мамо, тату, — гучно сповістив Богдан, вказуючи рукою в бік спальні. — Ось вона, ця ледарка, лежить на дивані після роботи, нічого не робить! Вечеря не готова, вдома безлад.
Марина привідкрила одне око. Картина маслом. Троє суддів прийшли виносити вирок. Вона навіть не думала вставати, просто натягнула плед вище, до підборіддя.
Свекор розправив плечі, мов генерал перед парадом, і важкою ходою підійшов до невістки. Його обличчя налилося барвою праведного гніву.
— Ти чого це тут вляглася, га? — гаркнув Микола Андрійович, нависаючи над диваном. — Мій син голодний ходить, в лахмітті на роботу їздить. Тебе для чого заміж брали? Щоб ти тут боки відлежувала? Ану встала, марш на кухню, мужиків годувати.
Марина спокійно дивилася на його сіпаючеся підборіддя. Вона вже відкрила рота, щоб послати свекра за відомим піший маршрутом. Але тут сталося дещо непередбачене.
Лариса Сергіївна мовчки поставила пакети на підлогу. Вона окинула поглядом гору брудного посуду на кухні. Перевела погляд на синочка, який радісно шкірився. Потім подивилася на свого чоловіка, який волав на втомлену бліду дівчину.
Обличчя Лариси Сергіївни раптом втратило м’якість. В очах блиснув небезпечний, незвичний вогник. Вона зробила кілька швидких кроків до дивана.
Микола Андрійович уже набрав у груди повітря для другої тиради, але дружина безцеремонно відсунула його ліктем убік. Лариса Сергіївна дбайливо поправила плед на Марининих плечах.
— Лежи, доню, відпочивай. Ти в нас увесь день на ногах скачеш, — лагідно сказала вона, після чого різко розвернулася, схопилася за ручку дверей спальні й щільно їх прикрила, щоб не було протягу.
Потім свекруха стрімко рвонула до кухонних дверей. Там на гачку висів довгий, жорсткий, суворий вафельний рушник. Схопивши його, Лариса Сергіївна обернулася до чоловіків…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
