Життя без прикрасДочекавшись глибокої ночі, Маргарита навмисне затрималася після замовлення, вимкнувши приховану камеру в салоні. Припаркувалася біля заднього двору клініки, переодяглася, як веліла Лена, і подумки перехрестилася. Зібравши волю в кулак, попрямувала просто до реанімації. Подруга по змові вже чекала її в палаті. У чотири руки вони перевалили Іллю на каталку й покотили до виходу.
Колеса зрадницьки гуркотіли по кахляній підлозі порожнього коридору, а в Рити серце йшло в п’яти. Вона благала всесвіт лише про одне — щоб назустріч не трапився якийсь перевіряльник. Для певності Лена накинула поверх обличчя втікача простирадло. Фортуна була на їхньому боці, і авантюра вдалася якнайкраще. У таку пізню годину всі мешканці лікарні давно спали, включно з черговим лікарем.
Щойно вони завантажили сплячого пасажира на заднє сидіння авто, медсестра кулею метнулася назад на свій пост, шепнувши на прощання: «Тримайся, Марго, бажаю тобі удачі, а твоєму «нареченому» якнайшвидшого одужання. У цей пакет я поклала препарати, які знадобляться йому для відновлення, а на листку виписала інструкції й дієту. Все, я помчала, поки не схаменулися». Водійка гнала як навіжена, відчуваючи, як пульс шалено гупає у скронях.
Вона почувалася героїнею кримінального бойовика, постійно озиралася й боялася стеження. Діставшись свого двору, вона поспіхом набрала номер Костянтина. «Костику, спустись у двір на хвилинку, без тебе не впораюся. Пробач, що буджу так пізно». Сусід остовпів, побачивши в салоні непритомного хлопця, поки Рита тараторила:
«Допоможи, не стій стовпом, сама я його не витягну, треба затягти до мене в кімнату. Тільки благаю, жодних запитань, гаразд? Я обіцяю все чесно розповісти пізніше». Чоловік без зайвих слів допоміг перенести Іллю й укласти на диван. Утерши піт із чола, він мовив: «Ну ти й даєш, Рито.
У які нетрі тебе знову занесло? Звідки взявся цей сплячий принц? Ти що, викрала тачку з таксопарку? Наш Армен тобі голову відірве. Тебе хоч ніхто не засік?» Рита заперечно замотала головою.
«Ніхто не бачив, я вимкнула камеру. Зараз швидко поверну машину на місце. Ти ж не здаси мене? Клянуся, я не роблю нічого поганого, навпаки, хочу врятувати цю людину від смерті. Віриш мені?» Костянтин лише втомлено махнув рукою.
«Ясна річ, що людина ти хороша й зла нікому не заподієш. Вірю, звісно. Але у свої справи мене більше не вплутуй. У мене все-таки сім’я, двоє дітей. Могила, нікому нічого не скажу, але й зайвого знати не хочу.
Вибач. Піду я додому досипати». Допоміг, чим зміг. Таксистка благополучно повернула транспорт на стоянку автопарку. Охоронці добре ставилися до дівчини, і вона була впевнена, що доносу не буде.
Проте нервовий озноб не відпускав її ні на хвилину. Забагато емоцій для однієї ночі, особливо з огляду на її вагітність. Вона дісталася додому останнім автобусом. Переконавшись, що Ілля дихає рівно, вона без сил упала на сусіднє ліжко. Напруга вилилася в сльози.
«Господи, у які нетрі я вплуталася? Костя має рацію, це смертельно небезпечно. А якщо той впливовий багач вийде на мій слід? Що тоді буде зі мною? І з Іллею? Мене ж навіть захистити нікому.
Перетворила власне життя на дешевенький детектив. І сама ж визвалася на головну роль. Аж піджилки тремтять. Зате людину врятувала. Хоч щось тішить». Минула доба, і пацієнт нарешті почав потроху приходити до тями.
Він мружився від яскравого сонця й здивовано озирався, силкуючись зрозуміти, де опинився. «Перепрошую, дівчино, а де я перебуваю? Хіба я не мав бути в лікарні? Ой, здається, я вас упізнав. Ви — та сама таксистка, яка врятувала мене на трасі…
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.