Свекруха штовхнула представника ліктем і зажадала негайно пояснити невістці, що сім’я не веде таких розрахунків. Артем надягнув окуляри й потягнувся до документів. Оксана легко відвела його руку.
— Оригінали не чіпайте. Копії для вас лежать у третьому файлі. А тепер — те, заради чого я сьогодні заїжджала до банку…
На екрані з’явилася діаграма, а поруч Оксана поклала офіційну виписку. За три роки Тарас переказав матері шістсот тисяч із грошей, що надходили до сімейного бюджету. Перелік був докладний: десять тисяч на чоботи, п’ятнадцять на ремонт паркану біля заміського будинку, двадцять на оздоровчу поїздку й безліч менш помітних платежів.
У кімнаті стало так тихо, що з коридору долинув хрускіт корму в мисці Графа. Лідія Петрівна перестала поправляти капелюшок. Тарас дивився в підлогу.
— Я не давала згоди на ці перекази, — вела далі Оксана. — Сімейне законодавство вимагає враховувати інтереси обох із подружжя під час розпорядження спільними коштами. Під час поділу майна підтверджені перекази третій особі можуть бути досліджені судом, а відповідна частка — стягнена.
Артем зблід і квапливо посунув виписку до себе. Його палець повільно пішов по рядках. Із кожною новою сумою впевненості в обличчі представника ставало менше.
— Якщо довести вашу логіку до кінця, — підсумувала Оксана, — проживання, утримання й виведені з бюджету гроші дають один мільйон дев’ятсот тисяч. Але в суді я не збираюся видавати подружнє життя за оренду й торгівлю продуктами. Реальна вимога стосується шістсот тисяч, переказаних без мого відома. Я домагатимуся повернення тієї частини, яка належить мені…
