Як їй вдалося витягти його з позашляховика, Лада потім пам’ятала уривками. Чоловік був важкий, майже безвладний, і вся його сила, яка ще вгадувалася в плечах і руках, тепер тільки заважала. Він навалювався на неї, ноги в нього підкошувалися, мокра земля ковзала під підборами. Кілька разів вони ледь не впали, і Лада, задихаючись, повторювала йому на вухо:
— Тримайтеся. Ще крок. Не вимикайтеся. Мені без вас тягти вас зовсім незручно.
Він не відповідав. Тільки інколи болісно втягував повітря. Коли вона нарешті всадовила його на пасажирське сидіння, у самої потемніло в очах. Але зупинятися було не можна. Лада сіла за кермо й повела машину швидше, ніж дозволяли туман і здоровий глузд. Вона весь час косилася на його обличчя, стежила, щоб груди підіймалися, щоб пов’язка з її шарфа не промокала надто швидко. У салоні змішалися запах крові, сирого одягу й дорогого чоловічого парфуму, недоречного й майже зухвалого серед цього нічного бруду.
Біля під’їзду довелося починати все спочатку. Підняти, втримати, дотягти до ліфта, не дати сповзти на підлогу. Будинок спав, і відсутність сусідів виявилася єдиною милістю цієї ночі. У квартирі Лада поклала незнайомця на ліжко, увімкнула яскраве верхнє світло, і її спальня за кілька хвилин перетворилася на маленьку операційну, бідну й неправильну, але все ж операційну.
Вона вимила руки до болю в шкірі, дістала стерильні рукавички, перев’язувальні пакети, інструменти, що лишилися вдома після колишніх побутових випадків, коли хтось із сусідів чи родичів знову «не хотів їхати до лікарні». Ножицями розрізала куртку й сорочку. Тканина липла до крові, пручалася, і Лада лаялася майже беззвучно, щоб не витрачати сили на страх.
Документів при ньому не виявилося. У кишенях знайшлися ключі від машини й заблокований телефон. Ні паспорта, ні гаманця, ні візитівки. Тільки чоловік із ножовою раною на її ліжку.
— Прекрасно, — пробурмотіла вона. — Ніч, туман, невідомий пацієнт без імені. Саме цього мені бракувало після доби.
Рана виявилася глибокою, але, на щастя, лезо пройшло навскіс і не пішло туди, де все закінчилося б набагато гірше. Лада обробила краї, ввела знеболювальне, почекала, поки препарат почне діяти, і взялася за шви. Руки заспокоїлися раніше за голову. Затискач, голка, нитка, вузол. Рухи повертали їй владу над тим, що відбувається. Чоловік один раз глухо застогнав, стискаючи простирадло пальцями.
— Потерпіть, — сказала вона, схилившись ближче. — Майже закінчила. Ви й так уже влаштували мені нічну пригоду…
