Андрій відчув, як по спині поповз холод. На лобі виступив піт.
Один із чоловіків, років сорока, із сивиною на скронях, відкрив теку й почав читати попередній висновок рівним діловим голосом.
Із матеріалів випливало, що протягом тривалого часу через рахунки Марини проходили великі суми від різних осіб та організацій, пов’язаних із сумнівними операціями. Частину виписок вона отримала самостійно, оскільки рахунки були оформлені на її ім’я.
У залі стало так тихо, що було чути, як хтось важко втягнув повітря. Валентина Ігорівна перестала шепотіти. Вероніка вчепилася в сумочку, і її пальці помітно зблідли.
Далі пролунало, що щодо частини обов’язкових виплат є серйозні питання, а майно, придбане на зазначені кошти, підлягає перевірці й тимчасовому обмеженню до з’ясування обставин.
Представник Андрія схопився.
— Ваша честь! Це порушення порядку! Нас заздалегідь не ознайомили з цими матеріалами. Я наполягаю на перенесенні засідання!
Галина Романівна подивилася на нього поверх окулярів.
— Сядьте. У матеріалах є записи розмов, де ваш довіритель сам докладно пояснює порядок проходження коштів. Не перебивайте.
Другий чоловік підвівся й дістав офіційний документ.
Голос його був спокійним, але кожне слово падало важко.
На підставі поданих відомостей щодо Андрія розпочато службову перевірку. На час її проведення його професійну діяльність призупинено.
Андрій спробував підвестися, але ноги ніби відмовилися його тримати. Він ухопився за край столу. Обличчя стало сірим.
Кар’єра, ім’я, зв’язки, упевненість — усе, за чим він ховався стільки років, почало розсипатися просто в усіх на очах….
