— Це неможливо, — прошепотів він. — Тут помилка.
Вероніка почула слова про перевірку, можливі наслідки й обмеження майна — і змінилася миттєво. Ще хвилину тому вона сиділа гордо, впевнена в собі й у своєму майбутньому житті. Тепер її усмішка зникла, губи стиснулися, погляд став холодним і розважливим.
Вона різко підвелася, притиснувши сумочку до боку.
— Вероніко, стій! — Андрій потягнувся до неї. — Ми все владнаємо. Це непорозуміння.
Вона не відразу навіть повернула голову.
— Я не збираюся бути поруч із людиною, у якої тепер такі проблеми. Мені ще жити й працювати. Цей скандал мені не потрібен.
Коли Андрій спробував утримати її за руку, вона вирвалася, зняла з пальця каблучку — ту саму, якою нещодавно вихвалялася перед Мариною, — і кинула її на стіл.
— Продаси. На захист згодиться.
Її підбори гучно застукали по підлозі. Двері грюкнули. Вероніка зникла з його життя так само стрімко, як колись увійшла до нього.
Андрій залишився сидіти, дивлячись на каблучку. Ще недавно вона була знаком його нової перемоги. Тепер лежала на столі холодним порожнім колом. Руки в нього тремтіли так сильно, що він не зміг навіть торкнутися її.
Валентина Ігорівна спершу не зрозуміла, що сталося. Вона ще намагалася шепотіти подрузі щось про наклеп, помсту й невдячність колишньої невістки. Але коли зміст почутого дійшов до неї повністю — що синові загрожують серйозні наслідки, а майно може вислизнути з-під контролю, — її наче прорвало.
Вона голосно заплакала, кинулася до Марини й учепилася в її рукав…
