Життя без прикрас— почала Лена. — «Довго ще мозолитимеш очі?» — «Регулярно. Я тут тепер начальниця.
І новини для вас є». — «Знову казки?» — «У вас онук росте». — «Ой, не сміши.
Знаєш, скільки мисливиць за спадщиною мені цю пісню співали? Я б уже дитсадок могла відкрити». Лена дістала з теки судове рішення з ДНК. «Вивчайте», — незворушно мовила вона.
Жінка пробіглася рядками. Очі округлилися від шоку. «І ти мовчала стільки років? А який сенс? Ви б однаково на поріг не пустили.
І то правда. Я ж далі власного носа не бачила. Бізнес, конкуренти, суди…
Ігор як трава ріс. Жодного разу по душах не поговорили. І ось підсумок: здихаю в богадільні, яку сама ж і намагалася стерти на порох.
Іронічно, не знаходиш?» — «Я, Наталіє Вікторівно, вірю в закон бумеранга. Зла не тримаю, марна трата енергії. Коли спадкоємця покажеш? — «Можу сьогодні після зміни завезти». — «Зроби ласку. Привезеш?»
«Обіцяю». Здавши пост, вона набрала Ігоря. Домовилися зустрітися в кав’ярні через дорогу, щоб обговорити справи по фірмі. Лена прийшла першою.
Ігор буквально світився. «Викладай, не томи», — згорала від нетерпіння Лена.
«Новини — вогонь. Тримайся за стілець. Після всього пережитого мене важко пробити на емоції.
Колян підняв свої зв’язки в органах. Той самий Женя, сука, роками виводив активи в офшори. Це був спланований злив контори.
Коля береться відкотити все назад через арбітраж. Виділив свого зубра-юриста, збиратимемо доказову базу. Щойно суд дасть відмашку — Женька в Інтерпол передадуть.
А контору перезапустимо. Потрібні будуть вливання. Коля заходить у частку як інвестор.
Є кілька крутих бізнес-планів на старт». — «Оце поворот. А я твою матір приголомшила статусом бабусі.
«І як успіхи?» — «У штики, як завжди. Довелося ДНК на стіл викласти. Жадає аудієнції з онуком».
«Повезеш?» — «Звісно. Пропоную спільний візит, що скажеш?» — «Я тільки за».
Надвечір вони забрали Петрика й поїхали до лікарні. Дорогою Лена обережно підготувала ґрунт. «Петь, послухай, тут така справа… Ігор — твій справжній тато».
«Справжній? А Артур?» — «Артур у секретному відрядженні надовго. Він просто допомагав нам, поки тато був за кордоном на важливому завданні». Лена вирішила дати дитині лайтову версію подій.
«То мій тато шпигун?» — «Типу того. І бабуся в тебе знайшлася. Уявляєш? Їдемо знайомитися».
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.