— Павло Шульга розповів про замовлення, — сказала вона. — Про газове обладнання, про керовану несправність, про чоловіка в дорогому костюмі. Він описав вас.
Остання надія на помилку, на чудовий збіг, на те, що «друг сім’ї» не міг бути вбивцею, гасла просто в неї всередині. Гайдук уже не всміхався. Його обличчя стало чужим, твердим і безбарвним.
— Твої батьки були впертими, Марто. Я пропонував їм чесну угоду. Земля могла принести величезні гроші, стати частиною великого проєкту. А вони чіплялися за старий причал, іржаві човни й сімейні спогади.
— Ви вбили їх через ділянку.
— Я прибрав перешкоду, — вимовив він майже спокійно. — Як прибирають будь-яку перешкоду, якщо вона заважає справі.
Марта дивилася на нього й не впізнавала риси, які стільки років здавалися їй добрими. Той самий голос колись вітав її зі вступом, приносив документи батькові, називав матір на ім’я з шанобливою теплотою. Тепер у цьому голосі не було ні жалю, ні страху, лише роздратування людини, яку змусили пояснювати очевидне. Для нього батьки Марти давно перестали бути людьми — вони стали рядком у плані, затримкою в угоді, завадою на карті.
Він кивнув на диван, де Назар лежав нерухомо.
— І ця людина теж стоїть на шляху.
Богдан зблід, але відступати вже було пізно. Він дістав із кишені невеликий шприц.
— На випадок, якщо чай виявиться слабким, — сказав він, намагаючись говорити твердо.
У цю мить Назар розплющив очі. Одним різким рухом він сів, змахнув зі столика чашку, і та розбилася об підлогу.
— Гру закінчено, панове, — промовив він виразно.
Богдан завмер зі шприцом у руці. Гайдук відсахнувся.
— Ти… чуєш? — прошепотів Богдан. — Ти говориш?
— Чую чудово. І заговорив би раніше, якби ви не були такими корисними, коли вважали мене безпорадним.
Назар підвівся на весь зріст. Його обличчя було блідим, але спокійним.
— Кожне ваше слово записано.
Із сусідньої кімнати вийшла Оксана з диктофоном у руці. Майже одночасно розчинилися двері, і до вітальні ввійшли двоє поліцейських, за ними слідчий у цивільному.
— Руки на стіл. Обоє, — сказав старший офіцер. — Ви затримані за підозрою в організації вбивства, замаху на вбивство та шахрайстві.
Богдан рвонув до дверей на терасу. Він, вочевидь, сподівався добігти до причалу, де часто залишав невеликий катер. Але поліцейський перехопив його біля сходів, заламав руку, і шприц покотився по підлозі. Гайдук спробував обурюватися, заговорив про провокацію, незаконний запис, погане самопочуття господаря. Оксана ввімкнула фрагмент розмови, і слова нотаріуса про серцевий напад прозвучали в кімнаті знову — тепер уже не як план, а як вирок.
Коли його вели повз Марту, він нахилився ближче й прошипів:
— Ти пошкодуєш, дівчинко. У мене хороші адвокати.
— А в мене правда, — відповіла вона. Голос не здригнувся…
