Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Сирота влаштувалася прибиральницею до мільйонера, якого всі вважали глухонімим, але невдовзі дізналася його справжню таємницю

Частина 20 з 25

Хвилини тяглися в’язко. Назар пив чай, кивав, повільніше кліпав, усе довше затримував ручку над аркушем, ніби думка вислизала. За чверть години він вивів нерівним почерком:

— Дивно почуваюся. Голова паморочиться.

— Це звичайна реакція, — поспішив Гайдук, нахиляючись ближче. — Засіб м’який, ви просто розслабляєтеся. Не хвилюйтеся.

У його очах майнуло задоволення.

— Дядьку, приляж на диван, — запропонував Богдан. — Ми зачекаємо кілька хвилин.

Назар дозволив допомогти собі підвестися, опустився на широкий диван біля стіни й заплющив очі. Дихання його стало повільним, важким. Семен Павлович, стривожений, хотів було покликати лікаря, але Гайдук м’яко зупинив:

— Не треба зайвої метушні. Людині просто потрібен спокій.

Керуючого відправили по воду й свіжий рушник. Щойно кроки Семена Павловича стихли, Гайдук нахилився до Богдана.

— Добре. Ще трохи — і він підпише все, що треба. Головне, потім він не згадає деталей.

— А якщо згадає? — Богдан говорив тихо, але записувальний пристрій у сусідній кімнаті мав ловити кожне слово. — Юристи можуть оскаржити.

Гайдук усміхнувся.

— Не згадає. Якщо засіб спрацює, проблеми в нього будуть серйозніші за втрату пам’яті. Лікар обіцяв порушення серцевого ритму, схоже на природний напад після старої травми. Ніхто не здивується. А папери, підписані до погіршення, залишаться чинними.

Марта стояла біля дверей із порожньою тацею. Кров ніби відлила від обличчя. Вони збиралися не просто обдурити Назара. Вони хотіли вбити його у власному домі, перетворивши вбивство на медичну випадковість.

— А Марта? — запитав Богдан, кинувши погляд у її бік. — Вона бачила флакон.

— Дівчинка нічого не зрозуміє, — холодно сказав Гайдук. — Вона вдячна мені за роботу й надто розгублена після смерті батьків. Якщо почне заважати, лікарі підтвердять нервовий зрив. Після такої втрати це нікого не здивує.

Марта зробила крок у кімнату раніше, ніж устигла подумати.

— Романе Мироновичу, — її голос пролунав несподівано твердо. — Це ви вбили моїх батьків?

Нотаріус різко обернувся. На секунду його обличчя стало порожнім від подиву, але маска повернулася швидко.

— Марточко, що ти кажеш? Ти перевтомилася…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Робота»

Усі історії рубрики