Хвилини тяглися в’язко. Назар пив чай, кивав, повільніше кліпав, усе довше затримував ручку над аркушем, ніби думка вислизала. За чверть години він вивів нерівним почерком:
— Дивно почуваюся. Голова паморочиться.
— Це звичайна реакція, — поспішив Гайдук, нахиляючись ближче. — Засіб м’який, ви просто розслабляєтеся. Не хвилюйтеся.
У його очах майнуло задоволення.
— Дядьку, приляж на диван, — запропонував Богдан. — Ми зачекаємо кілька хвилин.
Назар дозволив допомогти собі підвестися, опустився на широкий диван біля стіни й заплющив очі. Дихання його стало повільним, важким. Семен Павлович, стривожений, хотів було покликати лікаря, але Гайдук м’яко зупинив:
— Не треба зайвої метушні. Людині просто потрібен спокій.
Керуючого відправили по воду й свіжий рушник. Щойно кроки Семена Павловича стихли, Гайдук нахилився до Богдана.
— Добре. Ще трохи — і він підпише все, що треба. Головне, потім він не згадає деталей.
— А якщо згадає? — Богдан говорив тихо, але записувальний пристрій у сусідній кімнаті мав ловити кожне слово. — Юристи можуть оскаржити.
Гайдук усміхнувся.
— Не згадає. Якщо засіб спрацює, проблеми в нього будуть серйозніші за втрату пам’яті. Лікар обіцяв порушення серцевого ритму, схоже на природний напад після старої травми. Ніхто не здивується. А папери, підписані до погіршення, залишаться чинними.
Марта стояла біля дверей із порожньою тацею. Кров ніби відлила від обличчя. Вони збиралися не просто обдурити Назара. Вони хотіли вбити його у власному домі, перетворивши вбивство на медичну випадковість.
— А Марта? — запитав Богдан, кинувши погляд у її бік. — Вона бачила флакон.
— Дівчинка нічого не зрозуміє, — холодно сказав Гайдук. — Вона вдячна мені за роботу й надто розгублена після смерті батьків. Якщо почне заважати, лікарі підтвердять нервовий зрив. Після такої втрати це нікого не здивує.
Марта зробила крок у кімнату раніше, ніж устигла подумати.
— Романе Мироновичу, — її голос пролунав несподівано твердо. — Це ви вбили моїх батьків?
Нотаріус різко обернувся. На секунду його обличчя стало порожнім від подиву, але маска повернулася швидко.
— Марточко, що ти кажеш? Ти перевтомилася…
