Share

Собака не дозволяла нікому наблизитися до труни, і невдовзі люди зрозуміли, що це було не випадково

Віктор довго не казав, де Ліза. Потім, коли поліцейський вийшов до Марії, обличчя в нього було напружене.

— Він стверджує, що дівчинка в знайомих. Адресу називає невиразно. То садове товариство, то склад за ринком, то будинок якогось Ткачука. Ми перевіряємо. Жінка на ім’я Ольга на дзвінки не відповідає.

— Я поїду з вами.

— Не треба.

— Я поїду.

— Маріє, — втрутився Сергій, — тебе туди не пустять.

Вона повернулася до нього, і в очах у неї було стільки люті, що він замовк.

Поліцейський зітхнув:

— З нами ви не поїдете. Але ви можете дати речі дитини. Свіжі. Якщо собака бере слід, це може допомогти під час огляду місцевості, але вирішуватиме слідчий. І без самодіяльності. Розумієте?

— Вона знайде, — сказала Марія й поклала руку на голову Альми. — Вона вже знайшла.

Додому вони повернулися майже вночі. Не додому навіть, а в квартиру, яка раптом стала схожа на чужу декорацію до колишнього життя. На кухні стояла чашка з недопитим Лізиним какао. На стільці висіла шкільна форма. На холодильнику магнітом була притиснута записка: «Мамо, купи сирки і зелені яблука». Марія дивилася на це й не могла ступити кроку.

Галина, яка прийшла з нею, увімкнула чайник. Сергій мовчки зняв із гачка Лізину синю куртку, потім подивився на Марію.

— Можна?

Вона кивнула.

Альма відразу підійшла, ткнулася носом у рукав і задихала часто-часто. Потім раптом підняла морду до дверей і коротко гавкнула.

— Вона розуміє, — прошепотіла Галина й перехрестилася, хоч зазвичай ніколи цього не робила при людях.

За сорок хвилин приїхав слідчий, молодий, із втомленими очима й спокійним голосом. З ним була жінка-інспекторка, яка говорила з Марією м’яко, але без жалю, і від цього стало трохи легше. Вони забрали куртку, рюкзак, фотографію Лізи, спитали про Віктора, Ольгу, знайомих, дачу, машину, борги, папери.

— Він останніми днями згадував прізвище Ткачук? — спитав слідчий.

Марія насупилася.

— Ольга. Здається, в неї тітка Ткачук. Або начальниця. Я чула один раз, коли він сварився по телефону в під’їзді. «Ткачучиха дасть ключі, тільки не тягни». Тоді я подумала, що це про гараж.

— Де?

Вам також може сподобатися