У наступні дні настала черга Мишкової операції. Для нього знайшли найкращого фахівця, якого тільки могли запросити. Андрій і Ольга знову сиділи біля зачинених дверей. Тепер вони трималися за руки. Тривога не стала меншою від того, що все було оплачено й підготовлено: за дверима лишалася дитина, яку обоє боялися втратити.
Години тяглися повільно. Ольга пам’ятала його бліді губи в машині, Андрій — маленьку долоню, притиснуту до грудей там, у кутку прихистку. Всі слова про майбутнє мали значення лише за однієї умови: хлопчик мусив пережити операцію. Вони чекали, майже не розмовляючи, як чекали тієї першої ночі.
Коли хірург нарешті вийшов, він повідомив, що все минуло успішно. Серце Мишка тепер зможе працювати нормально, попереду в нього довге життя. Ольга заплакала, Андрій теж не став приховувати сліз. Цього разу не треба було відразу готуватися до нового страшного пояснення. Вони почули ту новину, заради якої трималися весь цей час.
— Я теж зможу бігати? Як інші? — запитав Мишко з лікарняного ліжка. Після операції він був іще слабкий.
— Зможеш. І бігати, і стрибати, — відповів Андрій, лагідно скуйовдивши йому волосся. — Усе в тебе попереду, друже. А самого ми тебе більше не залишимо. Обіцяю.
Хлопчик усміхнувся. Він питав не про гроші, не про знаменитого лікаря, не про те, наскільки складною була операція. Хотів робити те, що іншим дітям діставалося без роздумів. Андрій дивився на нього й розумів сенс власних витрат значно ясніше, ніж раніше розумів сенс придбаних готелів.
Обіцянка, дана Ользі на лаві, теж лишилася в силі. Андрій викупив ділянку, щоб можливе виселення більше не загрожувало дітям. Стару ветху будівлю знесли. Замість неї звели дім із надійними стінами й дахом, крізь який не проходив дощ. Кожній дитині дісталося тепле ліжко, а на кухні більше не доводилося вирішувати, кому віддати останній шматок.
Над входом з’явилася назва «Дім ангелів». Андрій обрав її на згадку про малюнок, що тоді лишився на столику. Дитина подякувала Ользі за ангельську їжу, навіть не підозрюючи, що ці кілька слів змусять дорослого чоловіка сісти за кермо й поїхати туди, куди він ніколи не збирався їхати…
