Життя без прикрасЧастина 12 з 14
Розмір
Тема
Шрифт
Людмила Степанівна нарешті впустила пиріжок. Той упав на килим м’яко й безнадійно. Свекруха повільно повернулася до доньки.
— Владочко… Ти здала свою квартиру?
Влада зблідла не повністю — на вилицях лишилися рудуваті плями косметики, і від того обличчя стало схожим на погано стертий малюнок.
— Мамо, ну що ти слухаєш? Це дитина. Вона фантазерка. Вона динозаврів змушує розмовляти.
Марта підійшла до Софії й поклала долоню їй на плече. Не штовхнула вперед, не підказала, лише дала зрозуміти: вона поруч.
— Софійко, ти ще щось чула?
— Так, — кивнула дівчинка. — Тітка говорила про довідку. Що в приватній клініці за гроші напишуть хоч інопланетну лихоманку. І що вагітність псує фігуру, а розтяжки їй не потрібні. Краще сумку купити.
Роман сидів нерухомо. За кілька секунд його обличчя стало землистим. Світ, у якому він був благородним братом, що рятує нещасну сестру, тріснув просто в нього на очах. І під цією тріщиною виявилася не трагедія, а розрахунок…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.