Оксана дивилася на сестру. Вона дивилася на її ідеальний манікюр, на нову брендову сумку, що лежала на сусідньому стільці, на доглянуте волосся. Лена ніколи не економила на собі, вона просто не витрачала свої гроші на такі базові речі, як літній відпочинок сім’ї.
Це ж обов’язок старшої заможної сестри.
«А якщо ми не згодні?» — тихо спитала Оксана.
Роман хмикнув, не відриваючись від екрана телефона. «Ну, тоді ви просто підло вчинили, свині, якщо чесно. Нам плани зіпсували, а самі сидите задоволені».
Діма зробив крок уперед. Обличчя його напружилося.
«Романе, ще одне таке слово в моєму домі — і ти підеш на вулицю разом зі своїм телефоном. Зрозумів?»
Роман підвів очі, оцінювально подивився на Діму, який був на пів голови вищий і ширший у плечах. Пробурмотів щось невиразне й прибрав телефон у кишеню.
«Не смій кричати на мого чоловіка! — верескнула Лена. — Він має рацію, ви свині, ви жируєте тут, тури купуєте, а в мене діти в місті мають паритися!»
«Лено, замовкни!» Оксана й сама не чекала, що її голос прозвучить так голосно й жорстко. Сестра навіть урвалася.
Оксана підійшла до столу, сперлася на нього руками й подивилася матері в очі, тоді перевела погляд на сестру.
«Я вчора ввечері порахувала, — сказала Оксана буденним спокійним тоном. — За останні п’ять років я витратила на ваш літній відпочинок понад мільйон. Оренда великого будинку, бензин, продукти, походи в аквапарки, куди ви ходили без гаманців, бо ми ж разом. Я не просила вас нічого повертати».
Вона перевела подих. Більше не стискало в грудях. Оксана нарешті зрозуміла, що більше нічого не винна своїй сім’ї, і це відчуття цілковитої свободи принесло спокій.
«Я працювала на вас, я готувала вам сніданки, обіди й вечері на півдні, поки ви спали й засмагали. Я мила за вами унітази в орендованому будинку, бо тобі, Лено, було гидко, а мама скаржилася на спину. Я була вашою безплатною прислугою і спонсоркою…»
