Життя без прикрасВін спостерігав за Олесею, запам’ятовуючи її слова й рухи. Назад вони їхали мовчки. Олеся розуміла, що розмова неминуча, а Андрій уперше не хотів квапити людину, від якої залежала потрібна йому відповідь.
Уже в будинку він попросив помічників залишити їх наодинці. У бібліотеці вони сіли одне навпроти одного. Андрій першим порушив мовчання.
«Тепер мені хотілося б познайомитися з вами по-справжньому». Олеся спокійно зустріла його погляд. «Думаю, ви заслужили цю розмову».
Вона ненадовго замислилася, ніби подумки поверталася на багато років назад. Олеся розповіла, що її батько працював перекладачем при дипломатичній місії, а мати викладала зарубіжну літературу. Дитинство вона провела за кордоном, тому мови й світські правила були для неї такою самою звичною частиною життя, як для інших дітей шкільні уроки та ігри у дворі.
Після загибелі батьків її всиновила тітка, яка жила в невеликому провінційному місті. Тітка щиро полюбила дівчинку, а та відповіла їй взаємністю й за кілька років почала називати її мамою. Сімейну квартиру довелося продати, щоб розплатитися з боргами.
Пізніше після хвороби померла мати тітки Олесі, а потім тяжко захворіла й сама жінка, яка замінила дівчинці батьків. Олеся закінчила університет заочно й певний час заробляла перекладами, але рідкісні замовлення не забезпечували постійного доходу. Робота в магазині виявилася єдиною можливістю одночасно заробляти й доглядати близьку людину.
З часом Олеся звикла до того, що оточення судить про неї за формою продавчині й місцем роботи. Спочатку це ображало, потім стало байдуже. Вона більше не вважала за потрібне доводити незнайомим людям власну цінність.
Андрієві стало соромно. Він згадав свої поблажливі погляди й роздратування під час занять. Увесь цей час він бачив перед собою лише продавчиню, яку збирався переробити для зручності угоди.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.