Він спостерігав за Олесею, запам’ятовуючи її слова й рухи. Назад вони їхали мовчки. Олеся розуміла, що розмова неминуча, а Андрій уперше не хотів квапити людину, від якої залежала потрібна йому відповідь.
Уже в будинку він попросив помічників залишити їх наодинці. У бібліотеці вони сіли одне навпроти одного. Андрій першим порушив мовчання.
«Тепер мені хотілося б познайомитися з вами по-справжньому». Олеся спокійно зустріла його погляд. «Думаю, ви заслужили цю розмову».
Вона ненадовго замислилася, ніби подумки поверталася на багато років назад. Олеся розповіла, що її батько працював перекладачем при дипломатичній місії, а мати викладала зарубіжну літературу. Дитинство вона провела за кордоном, тому мови й світські правила були для неї такою самою звичною частиною життя, як для інших дітей шкільні уроки та ігри у дворі.
Після загибелі батьків її всиновила тітка, яка жила в невеликому провінційному місті. Тітка щиро полюбила дівчинку, а та відповіла їй взаємністю й за кілька років почала називати її мамою. Сімейну квартиру довелося продати, щоб розплатитися з боргами.
Пізніше після хвороби померла мати тітки Олесі, а потім тяжко захворіла й сама жінка, яка замінила дівчинці батьків. Олеся закінчила університет заочно й певний час заробляла перекладами, але рідкісні замовлення не забезпечували постійного доходу. Робота в магазині виявилася єдиною можливістю одночасно заробляти й доглядати близьку людину.
З часом Олеся звикла до того, що оточення судить про неї за формою продавчині й місцем роботи. Спочатку це ображало, потім стало байдуже. Вона більше не вважала за потрібне доводити незнайомим людям власну цінність.
Андрієві стало соромно. Він згадав свої поблажливі погляди й роздратування під час занять. Увесь цей час він бачив перед собою лише продавчиню, яку збирався переробити для зручності угоди.
Він попросив вибачення за те, що судив про неї за одягом і професією. Олеся прийняла вибачення спокійно: він був не першою людиною, яка припустилася такої помилки. Для неї важливішим було те, що Андрій нарешті побачив її справжню…
