Життя без прикрасКирило вступив до будівельного коледжу, першим за результатами вступу. Далі збирається продовжувати навчання: хоче, як батько, стати інженером.
Нещодавно пізнього вечора я знайшла його на веранді. Він дивився на мій будиночок, на освітлені вікна. Я сіла поруч, і ми трохи помовчали.
— Бабусю, раніше я все намагався уявити, як це — коли рідних багато. А тепер навіть гамак не займеш. Черга.
Я всміхнулася й поклала руку йому на плече.
До першого Нового року, який ми зустрічали разом, Анна знайшла серед Зінаїдиних речей п’ять маленьких подарункових мішечків. Невістка сама пошила їх і зеленою ниткою вишила імена. Анна розвісила їх біля ялинки: «Анна», «Павло», «Ліда», а поруч — «Кирило» й «Бабуся».
Я стояла перед мішечками й згадувала чашку в домі сина, шарудіння за дверима, швабру у своїй руці. Для того хлопчика вже був приготований такий самий подарунок, як для решти дітей. І для мене теж. Ми входили до їхніх планів задовго до того, як змогли про це дізнатися.
Я збиралася розбирати речі, зачиняти шафи й впускати мешканців, прощаючись із колишнім життям. Натомість знайшла старшого онука й дізналася, що Максим із Зінаїдою встигли задумати для нас. Їх не повернути, і з цією втратою я живу щодня. Але діти залишилися разом, ім’я сина вдалося захистити, дещо із задуманого ним — завершити.
Тепер я знаю, скільки може знадобитися, щоб відстояти правду: поїздок по кабінетах, зібраних паперів, прохань про допомогу. Сама я б не впоралася. Зі мною були Кирило, Степан Григорович, Зоя Романівна, сусіди. І Світлана все-таки визнала свою помилку й зробила те, що ще могла.
Наступна історіяМарина прийшла продовжити оренду комірки з дошлюбними заощадженнями, але в банку їй розповіли про вчорашній візит чоловіка
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.