Життя без прикрасПошук фахівців з оцінювання коштовного каміння дав кілька імен і компаній. Тепер треба було вибрати того, кому можна довірити знахідку. Тут Олена згадала Миколу.
У шкільні роки він був одним із її небагатьох друзів. Наскільки вона пам’ятала, давно перебрався до великого міста й займався чимось, пов’язаним із видобутком корисних копалин. Варто було хоча б спробувати його розшукати. У соціальних мережах знайшовся профіль: Микола Бондар, гірничий інженер, працівник консалтингової компанії з коштовного каміння. Ідеально.
Олена надіслала йому повідомлення: «Привіт, Миколо. Це Олена, ми вчилися разом. Не знаю, чи пам’ятаєш ти мене. Мені потрібно поговорити з тобою, справа важлива. Будь ласка, зателефонуй, коли зможеш».
Через п’ятнадцять хвилин надійшла відповідь: «Олено, звісно, пам’ятаю! Усе добре? Зателефоную трохи пізніше».
Об одинадцятій ранку задзвонив телефон. Олена поспішила відповісти й вийшла на подвір’я: діти гралися під засохлою вишнею, у її затінку.
— Привіт, Миколо.
— Олено! Оце приємна несподіванка. Скільки ж ми не бачилися?
— Давно, — сказала вона й уперше за кілька днів усміхнулася. — Слухай, мені потрібна допомога. Справа серйозна, і про неї не хочеться говорити будь-кому.
— Розповідай, — озвався Микола вже уважніше.
Олена завагалася. Іншого виходу в неї не було.
— Мені дістався мамин будинок тут, у глибинці. Я знайшла в ньому камені. Здається, цінні, тільки я не розумію, що з ними робити.
Микола відповів не одразу.
— Які саме?
— Схожі на смарагди й турмаліни. Але я можу помилятися, не знаюся на цьому. Їх багато.
— Олено, ти серйозно? — Він тихо присвиснув. — Ти зараз де?
— У маминому будинку, в нашому містечку.
— Тоді слухай уважно. Не показуй знахідку всім підряд. Ринок каміння непростий: порядних людей вистачає, але й охочих ошукати досить. Буває й гірше за обман. Потрібна оцінка із сертифікатом, причому конфіденційна.
— Ти можеш допомогти?
— Я знаю надійного гемолога, він працює зі мною й має потрібну сертифікацію. Порекомендую його. Тільки камені треба привезти до лабораторії, у місто. Тут не можна діяти похапцем, без перевірки.
Олена з полегшенням видихнула. Тепер вона хоча б уявляла, з чого почати.
— Коли можна приїхати?
— Краще не відкладати. Якщо тобі підходить, домовлюся на завтра, на ранок. А поки сховай усе як слід. І нікому не розповідай, жодній людині.
— Добре, я зрозуміла. Дякую, Миколо, — сказала Олена, озирнувшись навсібіч, ніби розмову могли почути.
— Нема за що. Перед виїздом у місто напиши мені. І бережи себе.
— Домовилися.
Після дзвінка стало легше. Завтра вона повезе камені на оцінювання. До від’їзду залишалося владнати кілька справ: знайти гроші на автобус, упакувати знахідку так, щоб безпечно її довезти, замкнути будинок. І все це зробити без зайвої уваги.
Удень Олена посадила Ваню у візочок, узяла Сашка за руку й вирушила до місцевої крамниці по найнеобхідніше. Повна господиня у квітчастому фартусі зустріла її зацікавленою усмішкою.
— Ти Оксанина дочка? Прийми мої співчуття.
— Дякую.
На прилавок Олена поклала хліб і молоко, підгузки, трохи консервів. Господиня пробивала покупки й продовжувала розмову.
— Мати твоя мало говорила, але добра була жінка. З оплатою ніколи не затримувалася. Прибирати в будинку, мабуть, чимало доведеться? Він же стільки часу замкнений стояв.
— Так, роботи вистачає.
Покупки забрали майже всі гроші, що залишилися. Розплатившись, Олена запитала:
— А ви близько знали маму?
— Радше в обличчя, — відповіла господиня, ніби обміркувавши запитання. — Щотижня приходила по продукти, тільки розмовляти не любила. Дехто називав її дивною. А як на мене, замкнена вона була, та й усе.
Олена вже збиралася йти, але наступні слова змусили її зупинитися.
— Тут одна людина все розпитує про ваш будинок. Тарас. Йому давно хотілося ділянку купити. Збирався кілька будинків поставити й здавати. Не раз твоїй матері гроші пропонував, а вона продавати відмовлялася.
Серце Олени забилося швидше. Отже, ранковий гість був зацікавлений у ділянці. Для неї це пояснювало його ранковий візит і наполегливі погляди. Вона подякувала господині й поспішила з крамниці.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.