Життя без прикрасБільше Павло нічого не сказав.
Слухаючи його, я зрозуміла, що й тепер Микола для нього — чергова можливість отримати вигоду. Кілька хвилин тому Павло глузував із людини, яку вважав бідною. Тепер заради зустрічі з ним був готовий принижено просити.
— Іро, не втомилася? — Микола повернувся до мене. — Хочеш, поїдемо?
Я подивилася на Павла. Він чекав, що я нагадаю йому кожне сказане слово, скористаюся нагодою й змушу пережити моє колишнє приниження.
Та бажання помститися в мене не було. Після розлучення мені бракувало впевненості у власній цінності, і тепер я відчувала: чужа думка більше її не визначає.
— Ні, давай спокійно довечеряємо, — відповіла я Миколі.
Він кивнув і звернувся до Павла:
— Вибачте, ми хотіли б продовжити наш вечір.
Ані злості, ані торжества в голосі не прозвучало. Від того ці слова подіяли сильніше за насмішку.
Ще кілька секунд Павло простояв біля столика, потім щось нерозбірливо пробурмотів і відійшов. Оксана більше не дивилася на мене зверхньо. Мені тепер здавалося, що її погляд виражає і розгубленість, і недовіру до чоловіка.
Я повернулася до Миколи вже після того, як вони пішли.
— Чому ти не казав мені, яку посаду обіймаєш?
— Про роботу я тобі розповідав, — відповів він, уважно дивлячись на мене. — Тільки не перелічував активи й не повідомляв, скільки коштує компанія.
— Боявся, що я погоджуся на шлюб заради грошей?
— Мене лякало інше: раптом із часом ти почнеш дивитися на мене так само, як ті, кому від мене потрібна лише вигода.
Я опустила очі.
— А я ж могла про все дізнатися раніше.
— Звісно, могла. Тільки про заробіток ти не спитала жодного разу. Тобі хотілося знати, за що я люблю роботу, чому радію, про що мрію. Для мене такі запитання важливіші. — Микола взяв мене за руку. — Запрошуючи тебе на нашу першу вечерю, я не замислював жодних випробувань. Мені хотілося ближче пізнати жінку, з якою було спокійно.
Я відчула, що зараз заплачу.
— А Павло тепер вирішить, що я все знала. Що навмисне стала твоєю дружиною, аби з ним поквитатися.
— Нехай вирішує як завгодно, — м’яко сказав Микола. — Ми з тобою знаємо, як усе було.
Він дістав телефон, прочитав повідомлення помічника й прибрав його.
— До речі, хочу дещо тобі запропонувати, — продовжив Микола.
— Що саме?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.