Життя без прикрасЧастина 7 з 10
Розмір
Тема
Шрифт
Одного вечора Лідія Степанівна з’явилася без дзвінка, тримаючи в руках згорток.
— Пиріжків вам принесла, — бадьоро повідомила вона з порога. — І ще хотіла попросити трохи грошей. Нема чим оплатити комунальні рахунки, вони знову зросли.
Оксана, яка стояла біля плити, з гуркотом опустила сковороду на конфорку.
— Лідіє Степанівно, давайте нарешті поговоримо чесно.
— Оксано, може, не зараз? — втрутився Богдан, уже відчуваючи наближення бурі.
— Саме зараз. Я надто довго мовчала.
Вона повернулася до свекрухи. Голос тремтів, в очах блищала волога. Усе, що Оксана тижнями стримувала заради чоловіка й видимості родинного миру, тепер уже неможливо було повернути назад…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.