Щойно вхідні двері зачинилися, Оксана з різким дзенькотом поставила чашки в мийку й повернулася до чоловіка.
— Ти це чув? Для нас квартира була недоторканним запасом, а заради Мар’яни її раптом можна продати.
Богдан важко сів на стілець.
— У сестри серйозне становище. Їй погрожують стягувачі.
— Мені байдуже, що твердять стягувачі. А наше становище тебе не хвилювало? Ти забув, як ми просили лише вісімсот тисяч? Я перед твоєю матір’ю ледь не принижувалася. Вона бідкалася, що без тридцяти тисяч орендної плати на місяць їй не прожити. У підсумку браку грошей я позичила в своїх батьків, хоча в них самих кожна покупка була на рахунку.
Спогад про їхню допомогу лише посилив її образу. Батьки Оксани позичили їм гроші з власних заощаджень, і від думки, як нелегко їм це далося, ставало ще гіркіше. На тлі теперішньої рішучості свекрухи колишня відмова виглядала особливо болісно.
— Досить. — Богдан ударив долонею по столу. — Порівнювати нічого. Мар’яна загрузла в боргах.
— Вона доросла людина й сама вплуталася в сумнівну затію. Чому наслідки її рішення мають оплачувати інші?
Очі Оксани наповнилися слізьми. Після купівлі подружжя віддавало значну частину заробітку за квартиру. Вона відмовляла собі навіть у недорогій обновці, поки сестра чоловіка гралася в успішну власницю модної кондитерської…
