Їй було тридцять дев’ять, і останніми роками Олеся Коваленко дедалі частіше ловила себе на дивній думці: вона не живе, а...

Біла труна виглядала чужою серед сирої осінньої землі. Ольга Іванівна Кравчук стояла нерухомо, дивлячись туди, куди дивитися було неможливо, і...

Дарина стояла біля вікна в палаті й дивилася, як по склу повільно сповзають прозорі доріжки дощу. Весна того дня ніби...

Мене звати Марта Литвиненко. У тридцять вісім років я стояла в невеликій жалобній залі біля закритої труни матері й дивилася...

Найстрашнішим виявилося не те, що мої діти зважилися мене зрадити. Зрада, якщо довго жити з розплющеними очима, рано чи пізно...