Мирослава сиділа біля вікна у своїй біло-рожевій кімнаті, і сльози самі котилися по щоках. Зазвичай тут їй було спокійно: м’який...

— Мамо, обирай усе, що сподобається, — із широкою, майже театральною усмішкою промовив Артем, розчинивши перед Валентиною Петрівною двері бутіка....

Того дня Оксана думала, що суд забере в неї все: дім, останні рештки гідності й семирічну доньку Мирославу. Чоловік, Назар,...

Вітальня того вечора здавалася надто тісною навіть для нашого великого будинку. Повітря було густе від людських голосів, запаху гарячих страв,...

— Ах ти, приблудо нещасна! Мати тебе невідомо від кого принесла, а тепер усе село має на тебе дивитися! —...