До Оксани слідчий прийшов на другий день розслідування. Не тому, що підозрював саме її, а тому, що методично опитував усіх селян, хто хоч раз перетинався із загиблими. «Коваленко Оксана Миколаївна?» — спитав він, звіряючись із блокнотом.
«Ви знали загиблих?» «Бачила пару разів, — відповіла Оксана спокійно, пораючись по господарству, не перериваючи роботи. — Заходили представитися, коли приїхали». «Більше нічого не згадаєте? Може, бачили їх того вечора?» «Того вечора я вдома була, — сказала вона рівно. — Господарство, усякі справи. Сама живу. Батька нещодавно поховала. Важко давати собі раду». Слідчий кивнув, щось записав. Кинув погляд на її худу постать, бліде обличчя, скромну сільську сукню.
«Співчуваю вашій утраті, — сказав він машинально. — Більше нічого дивного в поведінці загиблих не помітили?» «Звичайні міські були, — знизала плечима Оксана. — На наше село дивилися згори, посміювалися. А так нічого особливого». Він подякував їй за відповіді й пішов, навіть не запідозривши, що перед ним стоїть саме та людина, яку він шукає. Настільки несумісною здавалася дуже тендітна, нещодавно осиротіла дівчина з картиною жорстокого подвійного вбивства.
Розслідування тривало 4 місяці. Батьки загиблих тиснули на прокуратуру, телефонували у високі кабінети, вимагали негайних результатів. Слідчого зі столиці змінив інший, потім третій.
Прочесали кожен метр лісу навколо села, обшукали всі подвір’я в пошуках закривавленого одягу чи знаряддя вбивства, опитали жителів сусідніх сіл. Не знайшли нічого. Вила, які Оксана ретельно відмила й повернула на колишнє місце в сараї, нічим не відрізнялися від десятків таких самих, що стояли в кожному сільському дворі.
Одяг, у якому вона була того вечора, вона спалила в печі тієї ж ночі. Версію про напад дикого рою бджіл, що випадково наклався на вбивство невідомими особами, експерти обговорювали, але так і не дійшли остаточного підтвердження. Надто дивним здавалося поєднання цих двох чинників, надто нетиповим для криміналістичної практики.
Справу зрештою призупинили через відсутність підозрюваних і перспектив розкриття. Жодна людина — ні в селі, ні в районі, ні в самій столиці — навіть не припустила думки, що за смертю двох дорослих чоловіків може стояти 20-річна дівчина вагою трохи менше 50 кілограмів. Минув рік…
