Анні стало холодно.
У машині дорогою додому вона довго мовчала. Максим увімкнув музику й теж не намагався говорити. Він звик, що після візитів до матері дружина ставала тихою.
— Максиме, — сказала Анна раптом.
— Що?
— Якби тобі довелося обирати між мною і твоєю матір’ю, кого б ти вибрав?
Він кинув на неї здивований погляд.
— Що за запитання?
— Просто відповідай.
— Аню, так не можна. Ви обидві важливі для мене.
— А якщо вибору не можна уникнути?
Він мовчав надто довго.
— Сподіваюся, мені ніколи не доведеться.
Це не була відповідь. І саме тому Анна все зрозуміла. Якщо настане момент істини, Максим знову спробує лишитися посередині. Він не стане поруч із нею. Він шукатиме спосіб не ранити матір.
Результати аналізу прийшли за п’ять днів. Григорій Семенович зателефонував Анні на роботу. Голос у нього був важкий.
— Ви можете приїхати сьогодні?
— Щось знайшли?
— Так. Краще обговорити особисто.
У майстерні він зустрів її з текою паперів на столі.
— Сідайте.
Анна сіла. Пальці стиснули сумку.
— Що було в капсулі?
— Талій.
Вона не відразу зрозуміла.
— Що це означає?
— Дуже токсичний важкий метал. За тривалого впливу може викликати нудоту, слабкість, виснаження, ураження нервової системи. У тяжких випадках — смерть.
Анна похолола.
— Як він опинився в кулоні?
— Капсулу виготовили й помістили туди навмисно. Це продумана конструкція. Від тепла вона поступово пропускала речовину назовні. Повільно, непомітно.
— Але звичайна людина не може просто так дістати талій.
— Непросто, але такі речовини іноді лишаються в старих запасах, особливо якщо людина зберігає все підряд. Ще можливі незаконні джерела, але я б спершу шукав ближче.
Анна згадала підвал у Раїси Петрівни. Старі коробки, банки, господарські запаси. Свекруха пишалася тим, що нічого не викидає: «У господарстві все згодиться».
— У неї є підвал, — сказала Анна. — Там лежить усе, що накопичувалося роками. Зокрема старі хімікати.
Григорій Семенович насупився.
— Анно, це небезпечно.
— Мені потрібні докази.
— Не ходіть сама. І не робіть нічого, що може наражати вас на небезпеку.
Вона кивнула. Уже знаючи, кому подзвонить.
Лєра відреагувала передбачувано.
— Ти пропонуєш залізти в підвал до свекрухи? Ти взагалі чуєш себе?
— Не залізти. Зайти. У Максима є ключі.
— І що ти йому скажеш?
— Що Раїса Петрівна обіцяла мені стару книгу з рецептами. Попрошу ключі, поки її немає вдома.
— Це звучить як поганий детектив.
— У тебе є план кращий?
Лєра замовкла. Кращого плану в неї не було.
Усе вийшло простіше, ніж Анна думала. Максим віддав ключі майже без запитань. Він був занурений у роботу й лише попросив:
— Обережніше там. Мама не любить, коли торкаються її речей.
Анна пообіцяла.
У призначений вечір Раїса Петрівна мала бути на зустрічі свого клубу. Анна й Лєра стояли перед дверима її квартири. У Анни тремтіли руки.
— Готова?
