Життя без прикрасПроте за рік Анатолій своєю наполегливістю домігся Марининої прихильності. Сама вона чудово розуміла, наскільки вони різні: успішний, небідний міський чоловік із великими планами — і вона. Парою йому себе не вважала, але це не завадило йому домогтися свого.
Відверто мати не заперечувала проти вибору Анатолія. Але в душі змиритися з ним так і не змогла, особливо коли думала про їхніх майбутніх дітей. Їй здавалося, що Марині нічого буде їм дати: освіти немає, світу вона не бачила, навіть сучасних модних авторів не знає, не читала їхніх книжок. Для Лариси Юріївни все це було важливо, коли йшлося про жінку, якій належало ростити її онуків. Синові потрібна інша дружина — освічена, інтелігентна, яка розуміє, як виховати хорошу людину. Сама Лариса Юріївна саме так оцінювала Марину й усе сподівалася, що одного дня Анатолій теж про це замислиться.
Поки переконати Анатолія не вдавалося, залишалося чекати слушної нагоди. Тоді вона пояснить йому: хоч би які чесноти мала Марина, щасливим його ця жінка не зробить. І тепер, схоже, така нагода наближалася. Усе складалося так, що син ось-ось погляне на дружину інакше — під правильним кутом, як була певна Лариса Юріївна. Зрозуміє свою помилку й зробить потрібні висновки.
А Марина все сиділа в кав’ярні, чекаючи, поки відпочине її несподівана знайома. Старенька нарешті стрепенулася.
— Ох, засиділися ми з тобою. Мені вже холодно. Ти все запам’ятала, що я казала? — Сірі очі дивилися вимогливо.
— Так. Усе зрозуміла, усе пам’ятаю.
На душі в Марини було порожньо. Нічого виразно страшного їй начебто не розповіли, але якщо незнайомка має рацію, звичне життя скоро зміниться, і зміни добрими не будуть. Від цієї думки ставало моторошно.
— Ну, ходімо тоді, — сказала старенька. — Досить сидіти.
Марина допомогла винести важку сумку з кав’ярні, і невдовзі вони розійшлися. Додому вона йшла повільно, перебираючи почуте. Незнайома літня жінка знала про неї та її сім’ю надто багато, щоб можна було засумніватися в попередженнях. Одне Марина вирішила твердо: про цю зустріч ніхто не дізнається. Навіть Анатолій. Усе сказане залишиться таємницею.
Чоловік вийшов їй назустріч, щойно вона переступила поріг квартири. Високий, сильний, спортивний, він був їй до пари. Ті, хто любив Марину, щиро вважали їхню пару красивою та щасливою.
— Ти вдома? — здивувався Анатолій, обіймаючи її. — А я думав, уже їдеш до мами.
— На автобус не встигла, — пояснила Марина. — І ще термінове замовлення надійшло, телефонували щодо квітів. У людини через два дні ювілей, треба залу оформити. Доведеться тобі самому на дачу з’їздити.
— Гаразд, з’їжджу, якщо треба, — спокійно відповів він. — А сьогодні ввечері, може, виберемося кудись посидіти?
Такі пропозиції від нього лунали часто. То ресторан чи кафе, то прогулянка парком, то поїздка річковим трамвайчиком. Узимку — театр, прем’єра фільму. На початку спільного життя він влаштовував ці виходи з певною метою: знайомив Марину з містом, показував, пояснював, навчав усього, що знав сам.
Її судження тоді незмінно його вражали. На найзвичніші речі вона дивилася так своєрідно, що Анатолій сміявся багато й від душі. Згодом прогулянки стали сімейною звичкою, часто з ними вирушала й Настуня.
Та для Анатолія колишня свіжість цих виходів поступово зникла. Запалу більше не було, залишався сімейний обов’язок. Він вважав, що Марина досягла своєї стелі: усього, чого міг, він її вже навчив. Та й сама вона, на його думку, особливо не прагнула рухатися далі.
А йому хотілося незвичайного, яскравого, нового. Живих почуттів, гострих відчуттів, постійної боротьби за місце під сонцем. Анатолій не сумнівався, що заслуговує в житті на найкраще, і намагався цього домогтися.
За шість років шлюбу Марина встигла і бухгалтерські курси закінчити, і прочитати безліч книжок, якими її постійно постачала свекруха. Від колишніх сільських слівець нічого не залишилося: тепер мова в неї була правильна, літературна. Лариса Юріївна довірила їй керування одним зі своїх квіткових магазинів — невеликим, на міській околиці.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.