Життя без прикрасПосеред жвавої вулиці не знайшлося жодної лави. Зате приблизно за п’ятдесят метрів Марина побачила вивіску кав’ярні.
— Давайте туди дійдемо. Там води попросимо, посидите під кондиціонером, у прохолоді.
Старенька погодилася. Марина підхопила свою сумку однією рукою, другою взялася за візок і швидко попрямувала до кав’ярні. Можна буде залишити багаж біля входу, так, щоб бабуся його бачила, а самій бігцем на зупинку.
Біля дверей вона озирнулася. Старенька ледве переставляла ноги й похитувалася — чи то спека так на неї діяла, чи то слабкість. Ні, саму її тут не залишиш. Марина повернулася, довела її до кав’ярні й допомогла ввійти.
Посадивши бабусю за столик біля вікна, вона принесла пляшку води, наповнила склянку й лише тоді поглянула на годинник. До відправлення залишалося три хвилини. Усе. Уже не встигнути.
— Господи, за що мені це… — неголосно пробурмотіла вона, ледь не плачучи.
Не вистачило семи хвилин. Тепер до дачі вдасться дістатися тільки завтра. А старенька наче не чула її слів і не помічала засмучення. Усміхалася, вдячно дивилася на Марину, потім заговорила:
— Я ж тут у гостях, до старшої сестрички приїхала. Її після операції щойно виписали з лікарні. Вона зовсім сама, от і допомагаю їй по господарству.
— Скільки ж вашій сестрі років? — із ввічливості підтримала розмову Марина. Поспішати тепер було нікуди.
— Скоро вісімдесят виповниться, — усміхнулася старенька. — Усе життя в лікарні пропрацювала, рятувала людей. А тепер її саму врятували. Операцію перенесла — як молода. Знаєш, чому? — Вона поглянула хитрувато й, не чекаючи відповіді, продовжила: — Добра вона, чужий біль відчуває. Якщо людині зле, нізащо повз не пройде. Неодмінно допоможе. Ти ж така сама.
Тут бабуся вгадала. Марина знала за собою цю доброту й вважала її слабкістю. Через неї то кудись запізнишся, то витратиш гроші, яких можна було не витрачати, то потім плачеш із жалю до того, кому допомогла. Особливо важко було пройти повз біду, коли інші наче не помічали людини, яка потребувала допомоги.
Іншою вона й не вміла бути. З трьох років Марина росла в селі в дідуся з бабусею; так вони її виховали.
Старенька тим часом потроху відпивала воду й уважно розглядала її. Потім відставила склянку, похитала головою.
— Ох, які хмари насуваються… Чорні, страшні.
Марина мимоволі повернулася до вікна. Усе те саме яскраво-синє небо, ані хмаринки. Вона здивовано подивилася на співрозмовницю.
— Не в небі, люба. Над тобою хмари, — зітхнула та. — Добре, що ти залишилася зі мною, за своїм автобусом не побігла. Підкажу тобі, як великої біди уникнути.
Обличчям Марина нічим себе не виказала. Схоже, спека й справді погано впливає на людей: уже друга людина за день поводиться так, наче трохи збожеволіла. Вона слухала без цікавості. Нехай бабуся відпочине, потім можна буде допомогти їй перенести сумку через поріг кав’ярні на вулицю.
— На дачу тобі їхати не треба, — провадила старенька. — За донечку не тривожся, з нею все добре. А туди поки не сунься. Поїдеш — над тобою грім ударить. Свекруха пастку тобі приготувала. Завтра чоловіка відправ, а сама через три дні після нього приїжджай.
— Яку ще пастку? — здивувалася Марина.
Свекруха — і раптом пастка для неї? Марина тепло ставилася до Лариси Юріївни й досі не знала від неї нічого, що могло б пояснити таке попередження. Та поводилася стримано, була добра до невістки, навіть грубого слова собі жодного разу не дозволила. Марині важко було пов’язати цю жінку з бідою, про яку говорила старенька. І все ж сильнішим за нерозуміння було інше здивування: незнайомка знала про дачу. Знала, що там зараз донька Марини та її свекруха, що сама Марина поспішала саме до них. За весь час, поки вони були разом, вона й словом не обмовилася ні про мету поїздки, ні про те, хто на неї чекає. А старенька говорила про це без розпитувань.
Старенька підвела на неї сумні очі.
— Не підганяй події. Біда тобі загрожує серйозна, і відвернути її можна, тільки підготувавшись як слід. Інакше втратиш найдорожче в житті.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.