Життя без прикрас— Добрий вечір. Дільничний, Андрій Петрович. П’ємо з господинею чай. А ви їй хто?
Розгубленість сина тривала ледь секунду, але я встигла її помітити. За нею я побачила той холодний швидкий розрахунок, який описують, розповідаючи про шахраїв. Потім усмішка Миколи стала ще ширшою.
— Я її син. Ми по маму, відвеземо на лікування. Останні місяці пам’ять підводить: людей не впізнає, губиться. Ми за неї хвилюємося. Мамо… — Він повернувся й узяв обидві мої руки. Від ніжності його дотику й відчаю в голосі мені на мить стало боляче. — Ти ж сама розумієш, без допомоги вже не можна. Хіба пам’ятаєш, як ходила до сусідки, просила її не відчиняти двері? Або як учора залишила на плиті каструлю?
— Нічого такого я в сусідки не просила. І каструлі не залишала. Плита в мене електрична, Миколо. Я її вимикаю.
— Самі бачите, уже плутається, — майже пошепки сказав він чоловікам у синіх куртках.
— Миколо Вікторовичу, — перебила Наталія Денисівна, залишаючись за столом. — Я адвокатка Лариси Михайлівни й представляю її інтереси. Ось довідка психіатра з диспансеру за місцем проживання. Сьогодні, о 8:50, видана: порушень не виявлено. Ви привезли медичний висновок? Назвіть лікаря, на якого посилаєтеся.
Син повернув до неї голову.
— Гончар Людмила Денисівна. Її висновок у нас.
— Покажіть, будь ласка.
Він забарився, потім вийняв із внутрішньої кишені пальта складений аркуш. Наталія Денисівна прийняла його, розгорнула й поклала переді мною.
— Ларисо Михайлівно, прочитайте, — сказала Наталія Денисівна. — Ви ж умієте уважно читати.
Я наділа окуляри, взяла червону ручку. Усі чекали, поки я розберуся з аркушем.
— «Висновок. Дата огляду — 28 жовтня», — прочитала я рівним голосом, яким вела уроки. — Цього дня я перебувала тут, у місті: розмовляла з Галиною Степанівною, знайшла оголошення про продаж квартири. Де я була, можуть підтвердити п’ятеро людей. Але жодного огляду 28 жовтня не було.
Піднісши папір до лампи, я продовжила:
— Тут стверджують: «Пацієнтка втратила орієнтацію в часі й не здатна повідомити сьогоднішню дату». А я її назву, Миколо: четвер, 30 жовтня. Знадобиться — скажу й рік. Ще в рядку, четвертому згори, допущено орфографічну помилку. Принеси ти таку роботу мені в клас, я поставила б двійку.
Червона лінія обвела помилку. Галина прикрила рот долонею й пирхнула. Андрій Петрович відвернувся, кашлянув; із підвіконня долинув смішок Каті.
Микола ковтнув слину.
— Звичайна друкарська помилка. Лікарка поспішала, от і все.
— Тоді подивімося ще один папір, — сказала я, дістаючи із синьої теки роздруківку. — Договір № 114. Удома в тебе він висів на холодильнику під магнітом. Тут сказано: «Отримувач послуг може залишати територію установи тільки в супроводі законного представника». Строк — безстроковий. Платити збираються з грошей від продажу майна отримувача послуг. Висновок лікаря датований 28 жовтня, а з психіатром я познайомилася тільки сьогодні. Сину, хто видав мені цей висновок? Від кого твоя лікарка дізналася, ніби я перестала впізнавати близьких?
Чоловіки в синіх куртках обмінялися поглядами. Той, що тримав теку, відступив ближче до виходу. Він явно прикидав, чи можна ще піти.
— Хвилиночку, молоді люди, — зупинив їх Андрій Петрович. — Покажіть документи й ліцензію на медичну діяльність. Для госпіталізації потрібні рішення лікаря або суду й підстави вважати людину небезпечною для себе чи інших. Чим ви можете це підтвердити?
— Ми супроводжувачі, — відповів чоловік із текою. — Приїхали на виклик замовника.
— Тоді можете йти. Ваші прізвища я запишу.
Сперечатися вони не стали. Не минуло й хвилини, як грюкнули вхідні двері. Унизу запрацював мотор; білий фургон із червоною смугою виїхав із двору. За звуком було чутно, як швидко він віддаляється.
Микола залишився посеред кухні з хризантемами в руці. Букет більше не здавався подарунком — чимось непотрібним, незручним, що нікуди подіти.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Не хочеться вірити, але все можливо.
Опасность!! Предупреждение !!