Життя без прикрасОстап не відповів. Він підійшов ближче до жердин, повільно, щоб не налякати кобилу. Підняв руку й зупинив її в повітрі, даючи тварині час зрозуміти, що удару не буде. Кобила ледь здригнулася, тонка шкіра на шиї сіпнулася, але вона не відступила. Лише за кілька секунд Остап обережно торкнувся її сплутаної гриви, потім шиї. Під пальцями відчувалися кістки, жар шкіри й слабке тремтіння.
— Ну що, дівчинко, — тихо сказав він, майже нечутно для сторонніх. — Довели тебе, значить.
Кобила повільно підняла голову. Це далося їй важко, ніби кожен рух вимагав рішення. Вона подивилася просто на нього, і Остапові здалося, що в цьому погляді вперше майнуло щось живе — навіть не надія, а слабке здивування. Ніби вона давно відвикла від того, що людська рука може бути теплою й обережною.
Він стояв поруч, а в голові одна за одною поставали розумні причини піти. Не можна. Зовсім не можна. Господарство й так тримається на чесному слові. Попереду робота в полі. Старий вантажівка знову просить ремонту. Вдома порожньо, але це не привід тягти туди чужу біду. Хвора кобила — це не жалість на один вечір, це гроші, сили, ночі без сну, невідомий кінець. Усе це Остап розумів ясно, навіть надто ясно.
Але поруч із цією ясністю жило інше відчуття. Воно не кричало, не сперечалося, не вимагало. Просто стояло всередині нерухомо, як камінь: якщо він піде, то всю дорогу додому бачитиме ці очі.
— Скільки? — спитав він.
Перекупник навіть усміхнувся, ніби спершу вирішив, що недочув.
— За неї? Ти серйозно? Та забирай майже задарма, тільки потім до мене не повертайся. Я попереджав.
Названа сума все одно боляче вдарила по Остапових розрахунках. Це були останні вільні гроші, ті самі, які він збирався розтягнути на найближчі потреби. Він опустив руку в кишеню, намацав складені купюри, завагався. Перекупник дивився уважно, вже не так ліниво: в його очах з’явився мисливський блиск. Він зрозумів, що перед ним не покупець, а людина, яку можна підганяти, поки жалість не охолола.
— Забираю, — сказав Остап.
Голос прозвучав спокійно, але всередині в нього ніби обірвалася тонка нитка колишньої обережності. Перекупник швидко перерахував гроші й сховав їх так поспішно, ніби боявся, що старий передумає або сам ринок раптом втрутиться в цю дивну угоду.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.