— Ти давно знайома з Громовим?
Аліна спершу здивувалася, потім дзвінко розсміялася.
— Звісно. Це мій батько.
— Чому ти раніше не сказала?
— А ти не питав, — спокійно відповіла вона. — Та й яка різниця? Навіть добре, що не знав. Інакше я б думала, що ти зі мною через нього.
— Аліно, ну що ти таке кажеш, — зніяковів Данило.
Він справді був закоханий. Дивився на неї й вірив: ось воно, те саме почуття, на яке він чекав.
Невдовзі Аліна ближче познайомила його з батьком. Роман Громов зустрів Данила рівно, без зайвої привітності. Його погляд був важкий, оцінювальний.
— Моєї доньці болю завдавати не раджу, — сказав він. — За кожну її сльозу доведеться відповідати.
— Я не збираюся її кривдити, — відповів Данило. — Навпаки, хочу берегти.
Громов коротко всміхнувся. Загалом майбутній зять його влаштовував: служить, не п’є, зайвого не говорить, працює сумлінно.
Весілля зіграли доволі швидко. Молодим виділили службову квартиру, з меблями теж допоміг батько Аліни. Він навіть натякав, що з часом питання з житлом можна буде вирішити остаточно. Данилові здавалося, ніби життя нарешті вийшло на рівну дорогу. Є робота, поруч красива дружина, окрема квартира, попереду — нормальне майбутнє.
Але невдовзі виявилося, що про Аліну він знав надто мало.
Спочатку вона зізналася, що не зможе мати дітей. Сказала, що причиною стала серйозна травма, перенесена ще в дитинстві. Данило був приголомшений, але постарався не показати, як боляче його вдарили ці слова. Він вирішив: значить, житимуть удвох. А якщо колись дуже захочуть дитину, можна буде взяти малюка з дитячого будинку.
Потім з’ясувалося, що до двадцяти п’яти років Аліна вже двічі була заміжня.
— Це все були помилки, — казала вона, відводячи очі. — І перший раз, і другий. А тебе я люблю по-справжньому.
Данило тоді насторожився. Його зачепили не самі минулі шлюби. Кожен міг помилятися. Але чому вона мовчала? Чому такі важливі речі спливали лише після весілля?
Одного разу він випадково знайшов у її сумочці маленький згорток із підозрілим порошком. Одного погляду вистачило, щоб зрозуміти: це не невинна дрібниця.
Він поклав знахідку перед нею.
— Аліно, ти це вживаєш?
