Світлана переживала так, ніби син їхав не на нову роботу, а в невідомість без зворотного шляху. Батько, Микола, ходив похмурий, мовчазний, майже не вступав у розмови. На колишній роботі все було звично: офіс, дім, зрозумілий графік, знайомі люди. А служба — це накази, переїзди, чужі правила, жорстка дисципліна.
— Тату, життя тому й життя, що в ньому іноді доводиться щось змінювати, — намагався жартувати Данило, хоча й сам відчував хвилювання.
Йому належало перебратися до іншого невеликого містечка, перший час жити в гуртожитку, звикати до нового розпорядку й нових людей. Зате зарплата виходила майже вдвічі вища за попередню. А далі, можливо, вирішиться й питання з житлом.
Він чесно розумів: іде служити не з красивого пориву і не заради гучних слів. Йому потрібні були гроші, стабільність і шанс на окреме майбутнє. Про те, що колись усе може стати по-справжньому небезпечним, Данило майже не думав. Це здавалося чимось далеким, майже театральним, ніби дорослі люди у формі грають у серйозну гру за заздалегідь відомими правилами.
Минув рік. На власний подив, Данило втягнувся. Служба вже не здавалася такою чужою. Він їздив на навчання, бачив нові місця, звик до колективу, до відповідальності, до чіткого порядку. Те, що раніше викликало внутрішній спротив, поступово стало частиною його буднів.
Його спеціальність була непростою й вимагала міцних нервів. Треба було бути уважним, зібраним, не губитися в напружених ситуаціях. Данило давав собі раду. Іноді він навіть ловив себе на думці, що, можливо, даремно вважав себе людиною зовсім не службового складу.
А потім у його житті з’явилася дівчина, яку він прийняв за справжнє кохання.
Це сталося сирого осіннього ранку. Данило поспішав на службу, а неподалік від частини слизькою дорогою йшла дівчина. Каблук її чобота раптом підвернувся, вона втратила рівновагу й ледь не налетіла просто на нього. Данило встиг підхопити її за руку. Вони обоє розсміялися, ніяково перезирнулися, потім заговорили. За кілька хвилин він уже просив у неї номер телефону.
Аліна дала його легко, ніби й сама цього чекала.
Вони почали зустрічатися. Спочатку Данило не знав, чия вона донька. Дізнався випадково, коли одного разу побачив, як Аліна виходить із машини командира частини, високого старшого офіцера Романа Громова. У грудях неприємно кольнуло. Перша думка була зовсім не про спорідненість.
На наступному побаченні в кафе Данило не витримав:
