Життя без прикрасОлиних батьків свекруха не терпіла, називала їх надто простими й людьми від землі. Олина мама все життя пропрацювала медсестрою. Тато ремонтував верстати на заводі. Нормальні, чесні люди без претензій на світове панування й без бажання відповідати чиїмось очікуванням.
Оля зайшла в торговельний центр. Миготливі вітрини, гул голосів, агресивні консультанти з папірцями-тестерами. Вона купила собі величезне фісташкове морозиво. План був простий: відсидітися, повернутися, вдати радість від того, що Максим купив за її п’ятдесят тисяч, з’їсти шматок торта й лягти спати.
Стрілка годинника підкралася до шостої вечора. Оля повернула ключ у замку своєї квартири. Перше, що вдарило в ніс, — важкий, задушливий запах суміші терпких парфумів і смаженої риби. З передпокою зникли Олині капці. Натомість уся підлога була завалена взуттям. Туфлі з гострими носами, якісь лаковані штиблети, ботильйони на шпильці.
З глибини коридору виринула Мурка, величезна пухнаста кішка невизначеної породи, яку Оля підібрала кошеням у промзоні. Мурка носила своє ім’я гордо, мала кепський характер і терпіти не могла Максима, який визнавав лише породистих тварин. Зараз кішка пересувалася короткими перебіжками, притиснувши вуха до потилиці. Вона застрибнула на тумбочку, подивилася на господиню круглими жовтими очима й видала звук, схожий на несправну кавомолку.
— Згодна, Мурко, — тихо відповіла Оля. — Дичина якась.
Вона скинула куртку й пройшла до вітальні. Картина нагадувала репетицію провінційного театру перед приїздом столичного критика. Дерев’яний стіл, який Олин тато сам реставрував, був розсунутий на максимальну довжину. На ньому громадилися страви з найближчого дорогого ресторану з доставкою. На чолі столу засідала свекруха. На ній була сукня відтінку недостиглого персика. На шиї бовтався масивний кулон, підозріло схожий на дверну ручку від бабусиного серванта. Поруч сутулився свекор Степан Андрійович. Він крутив у руках виделку й дивився у свою тарілку так, ніби сподівався знайти там інструкцію для втечі.
Навколо столу розмістилися ще шестеро. Максимова тітка з неймовірним начосом, її якийсь невиразний чоловік і друзі свекрухи, яких Оля бачила лише на фотографіях.
— О, а ось і винуватиця свята! — Максим вискочив із кухні, розмахуючи рушником. На ньому був піджак, куплений на розпродажі, але вдягнений із такою помпою, ніби його шили на замовлення у відомого дизайнера. — Ну як тобі сюрприз?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.