— А сама не розумієш?
— Мені не потрібне таке життя, — прошепотіла вона. — Зовсім не потрібне.
— Потім поговоримо, потрібне чи ні, — жорстко відповів Максим. — Спершу поясни, навіщо ти залишила мені дитину.
Вона здригнулася.
— Не вам. Олегові. Я поставила люльку на його машину.
Максим гірко всміхнувся.
— Машина моя. Олег інколи брав її покататися.
Жінка заплющила очі, ніби ця звістка остаточно її добила.
— Він не мій, — тихо сказала вона. — Він нічий. Негідник він. Останній негідник.
І знову заплакала.
— Давай без потопу, — втомлено мовив Максим. — У мене сьогодні й без того вистачає причин збожеволіти. Умийся, заспокойся й розкажеш усе по порядку. Як тебе звати?
— Аглая.
Він мимоволі подивився на неї уважніше.
— Рідкісне ім’я.
— Батьки назвали на честь улюбленої акторки, — майже беззвучно відповіла вона.
Аглая пішла до ванної, а коли повернулася, сіла на край дивана так обережно, ніби боялася зайняти зайве місце. Попросила ще води. Максим приніс. Вона випила, поставила склянку на стіл і почала говорити, не чекаючи запитань.
Вона проходила практику під керівництвом Олега. Спочатку все здавалося красивим і правильним: він приділяв їй увагу, запрошував гуляти, говорив ніжні слова, обіцяв одружитися. Аглая була зовсім недосвідченою й повірила йому безоглядно.
Одного разу навесні, у святковий день, він покликав її до себе. Накрив стіл, подарував букет, налив вина. Вона до того майже не пила. Від кількох ковтків у неї запаморочилося в голові, думки сплуталися. А вранці вона прокинулася поруч із ним в одному ліжку.
— До нього в мене нікого не було, — сказала Аглая, дивлячись у підлогу. — Я зовсім інакше своє життя уявляла. Хотіла спершу сім’ю, шлюб, дім… А вийшло так, ніби я сама себе зрадила.
Після тієї ночі Олег почав віддалятися. То був зайнятий, то не відповідав, то розмовляв холодно. Аглая мучилася, звинувачувала себе, не знаходила собі місця. А коли зрозуміла, що вагітна, прийшла до нього.
Він навіть не намагався вдавати, що йому шкода.
Сказав, що це її труднощі й вирішувати вона має сама.
— Я хотіла перервати вагітність, — Аглая говорила все тихіше. — Уже прийшла туди, уже все було призначено. Але коли мене покликали, я втекла. Не змогла. Зрозуміла, що не маю права…
