Життя без прикрасЧастина 10 з 20
Розмір
Тема
Шрифт
У камері його зустрів Миронович. Старий одразу зрозумів з обличчя Назара, що розмова була непростою.
— Бачилися?
— Так.
— І?
— Запропонував працювати на нього. Учити його людей. Натомість захист і адвокат.
— А ви?
— Відмовився.
Миронович зняв окуляри й довго протирав скельця, хоча вони були чистими.
— Назаре, ви розумієте, що зробили? Дід відмов не любить. Тепер ви самі по собі. Без його слова, без його людей.
— Розумію.
— Тоді чому?
Назар подивився на свої руки. На старі шрами, білі рубці, збиті кісточки.
— Бо все життя стояв по інший бік. Я не можу перейти до них тільки тому, що стало страшно.
— А якщо питання не в страху, а в родині?
Відповісти було нічого. Миронович не тиснув, але влучив точно в те місце, де в Назара всередині вже боліло…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.