Життя без прикрас— Тепер про дітей. Сини в мене дорослі, ти знаєш. У старшого двоє чудових хлопчиків, мої онуки. Кожному по чотири роки. Родина живе в двокімнатній квартирі, їм тісно. Добре було б забирати малюків до нас на вихідні.
Він повів далі, переходячи до літа:
— У тебе ж є заміський будинок. І до моря ти часто літаєш. Дітям і повітря потрібне, і море, треба буде брати їх із собою. Якщо ми сім’я, ділити дітей на своїх і чужих не станемо. За перельоти й проживання, звісно, заплатиш ти: у мене поки що з грошима сутужно. І будинок теж твій. Зате на пляжі я допоможу тобі за ними наглядати.
Закінчивши, Вадим заблокував телефон і сховав його до кишені. Він усміхнувся ясно й задоволено, ніби щойно виклав бездоганний діловий план, у якому справедливість кожного пункту була цілком очевидною.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.